Виховна робота

Сценарій свята "День матері"

(голос з-за сцени)

Казки – це світ чарівний та незнаний,

   Казки – це диво, сповнене краси,

   Поринуть в казку – це ж бо так цікаво

   Це справді свято й радість для душі.

(Сцена закрита)

Пісня «Голубими небесами» (співають всі дівчата)

Відкриваються куліси. На сцені два хлопчика (перелякані, стурбовані).

Сцена 1

Голос з-за сцени

-         Що й казати, завжди якось лячно починати у житті щось нове. Жив ти біля маминої спідниці, за все відповідала мама, оберігала тебе від усіх небезпек, тривог і неприємностей, а ти тільки їв, спав і розважався. І от раптом мама лишилася десь за парканом, а ти сам-один уперше йдеш у незнаний, сповнений несподіванок світ. Ноги в тебе підгинаються і тремтять. У роті сохне, у грудях пече, а в животі тенькає й холоне.

 хлопчик 1. Боїшся?

хлопчик2. Хвилююсь..

хлопчик 1. І я…Що ж робити?

хлопчик 2. Не знаю, я в розпачі…

(Звучить мелодія «Карлсон», Зʼявляється персонаж)

Карлсон. Спокійно, тільки спокійно! О, а це що за розгублені дитинчата?? (підходить ближче) Дуже схожі на мого Малюка… А ви, хто?

хлопчик 1. Ми, ми, ми учні. І у нас завдання підготувати подарунок до Дня Матері.

хлопчик 2. А ми звідки знаємо, що подарувати. Ми ж ще зовсім малі.

хлопчик 1. Про подарунки завжди турбувалася мама, а тепер потрібно нам щось подарувати їй.

хлопчик2. Що ж робити?

Карлсон. Спокійно, тільки спокійно! Я завжди там, де людям сумно, де діти в розпачі. Я найкращий витівник. Я як придумаю подарунок…. А, що ж я можу придумати? (думає) О, еврика! Подаруйте мамі баночку варення!...

хлопчик 1. Та ні, хіба ж це подарунок?

хлопчик 2.  Яке варення?

Карлсон. Малинове (показує банку )

Пісня-танець «Малинки»

хлопчик 1.  Ні, ця ідея не підходить. Ти навіть уявити не можеш, скільки мама варить того варення…

(Карлсон махнув рукою, забрав дівчаток – малинок і пішов)

Сцена2

хлопчик 1. А давай пошукаємо у книзі. Адже книга вчить, як на світі жить..

хлопчик 2. Давай!

(Беруть книгу на якій написано «Казки народів світу», відкривають, і зʼявляються Вінні-Пух з горщиком  і Пʼятачок з повітряною кулькою. Ходять під музику по сцені, ніби щось шукають.)

Пʼятачок. Вінні, о, Вінні, куди це ми потрапили, мабуть, десь не туди звернули. Тут точно немає ніякого Іа. А моя повітряна кулька вже не злітає наді мною як раніше. Коли ми вже прийдемо? Де та галявина?

Вінні. Слухай, не пищи. Здається, ми дійсно заблукали. Недарма в моїй голові тирса.(чухає потилицю, ходить по сцені і натикається на дітей)О, а це хто такі? Якісь дивні створіння.

Пʼятачок. Кролик з другом?

Вінні. Та ні, і не Іа (обходять навколо дітей)

Пятачок. Вибачте, що турбуємо, ви хто?

хлопчик 1.  Ми, діти, учні 2 – А класу.

хлопчик 2. А ви як сюди потрапили?

(здвигають плечима)

Вінні. Ми, взагалі, йдемо на День народження до Іа, несемо йому в подарунок горщик.

Пʼятачок. І повітряну кульку!

хлопчик 1. Які ви щасливі… Ви знаєте, що подарувати другу.
хлопчик 2. А ми не знаємо, що подарувати мамі (засмучено опускають голови)

Вінні. А подаруйте їй горщик!

Пʼятачок. І кульку!

хлопчик 1. Повітряна кулька – це подарунок для дітей!

хлопчик 2. А навіщо мамі горщик?

Вінні.  Як навіщо? У нього можна покласти будь -  що. Навіть мед…

(чути дзижчання)

Вінні. Це "дж-дж-дж" не просто так.

Пʼятачок.Вінні, Вінні, може це мисливці?

Вінні. Не пищи!. Мисливці не дзижчать, вони стріляють. Це бджоли!

(Танець бджілок) 

Вінні. Пятачок, Пятачок, ходімо швидше за ними. Якщо є бджоли, значить буде мед!

Сцена3

(діти з похмурими обличчами пішли знову гортати книгу. Тільки вікрили, як виходять Аладдін і дві східні красуні. Танець.)

Аладдін. Привіт із Сходу. А куди це ми потрапили? Хто нас викликав?

хлопчик 1. Ми нікого не викликали..

хлопчик 2. Ми в книзі хотіли знайти пораду…

Аладдін. То давайте ми вам допоможемо? Що у вас трапилось?

хлопчик 1. Ми шукаємо подарунок для мами.

Аладдін. О, то подаруйте їй чарівну лампу!

хлопчик 2. У нашому будинку не знайдеться місця для такої речі. І про що подумає тато, коли зʼявиться Джин?

Аладдін. Ну, якщо ми не можемо вам допомогти, то вибачте ми маємо йти. А вам бажаємо успіхів у пошуках. (йдуть, а діти повертаються до книги.)

Сцена4

(Зʼявляється Попелюшка на самокаті, запряженому мишами. Попелюшка сходить з самоката і обурено говорить.)

Попелюшка.Бал, який уже бал!( Через ці дороги в мене вся карета розвалилася, коні перетворилися на мишей. Добре, що цим милим створінням набридло мучати кота Леопольда і тепер вони допомагають мені. (звертається до дітей)  Діточки, милі діточки, ви часом не підкажете, як проїхати до королівського замку?

Хлопчики  (разом).Ні, не знаємо, ми взагалі теж шукаємо, тільки подарунок мамі.

1 миша.  Було б добре сумочку,

2 миша. І шарфик.

1 миша. І туфельки.

2 миша. Так, туфельки, дуже настрій підіймають туфельки…

Попелюшка. Найкращий подарунок мамі – віник  і ганчірка.

хлопчик 1. Та у мами є надсучасний миючий пилосос.

Миші.Взагалі то, ми запізнюємось на бал.

(Попелюшка сідає на самокат, і миші тягнуть її зі сцени)

Сцена 5

хлопчик 1. У нас залишилося зовсім мало часу

хлопчик 2. А подарунка ми так і не знайшли… (Журяться)

Раптом вибігають Буратіно і Пʼєро, намагаються заховатись, бігають по сцені.

Пʼєро. В школі учать - учать, вдома учать - учать.

Буратіно. Ще й Мальвіна із своїм навчанням А-а-а. Ховаємось швидше, вже йде. (ховаються)

Заходить Мальвіна з указкою, глобусом і книжками. До хлопчиків говорить

Мальвіна – О, нові учні!

хлопчик 2. А ви вчителька?

хлопчик 1. Чия вчителька? З якого класу?

Мальвіна – Сьогодні я можу бути вашою вчителькою.

хлопчик 1. – Якщо Ви вчителька, то, можливо, підкажете, що можна подарувати мамі?

(Пʼєро і Буратіно чхають)

Мальвіна – Зачекайте, будь ласка, хвилиночку (підходить до Буратіно і Пʼєро і виводить їх за «вухо») Нарешті, бешкетники, ми підемо навчатись! Ось вам перше завдання: придумайте, що можна подарувати мамі

Пʼєро. Косметку…

Буратіно. Картоплю, буряк і капусту, вона зварить борщ, а ви його зʼїсте (сміється)

Мальвіна. Хлопці, що ж це за подарунки такі? Найкращий подарунок той, який зроблений власними руками. Я вас запрошую до моєї майстерні. Разом ми обов'язково справимось. Пішли.

(Виходять, закриваються куліси)

На екрані фільм «Майстер – клас»

Відкриваються куліси, на сцені стоять всі хлопці.

1. Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте, із нашого класу батьки!

Радiсно, радiсно, радiсно, що ви до нас нинi прийшли.

2. Бачу, тут сидять iз нами нашi татусi i мами,

I бабусi, й дiдусi. Всi прийшли на свято, всi!

3. Сьогодні у світлому залі, під поглядом теплих очей,

Ми вас, наші мами, вітаєм від імені вдячних дітей!

4. Ще до того, як в цім залі перед мамами з’явиться

Біля дзеркала стояли ми хвилин, напевно, з тридцять.

5. Поправляли брюки, складки, щоб було усе в порядку!

І спочатку поодинці ну, а потім всі разом

Ми розказували вірші разів триста чи п’ятсот!

6. Щоб сказали наші мами, посміхнувшись від душі:

Ой, до чого ж наші діти гарні та чудові всі.

7.Але, де ж наші дівчата?

Їх щось довго нема серед нас.

8. А, напевно наші дівчата,

Марафет наводять в цей час.

9. А взагалі, скажу між нами,

Спізнитись можуть наші дами.

10. Це ж дівчатка – українки,

Ними всі пишаються,

в українську вишиванку

Залюбки вдягаються.

11. Вгамуйтесь, прошу вас, тихіше,

Я чую дівчаток голоси.

(виходять дівчатка, стають між хлопцями)

1 дівчинка. Коли буду мамою,буду бізнес-леді я!

Діловий костюм вдягну, на роботу я піду!

Буду в банку працювати -

Гроші буду рахувати!

Вечір, вся родина вдома,

Прожену я свою втому,

Діткам казку розповім,

Любим та маленьким,

У неділю я у парк

Поведу рідненьких!

2 дівчинка. Коли буду мамою-

Буду дуже смачною!

Всі ще сплять, а я на кухні

Тістечка готую пухкі.

Смажу курку до сніданку,

Нагодую всіх я зранку!

Щоб уся моя родина

Була здорова і щаслива!

3 дівчинка. Коли буду мамою-

Буду дуже доброю!

Буду діток цілувати,

Разом з ними міркувати:

І про зорі, і про сонце,

Що заглядає у віконце.

Разом будемо гуляти,

Пісні весело співати!

4 дівчинка.  Коли буду мамою-

Буду господинею!

Найкращий - то мій дім,

Місця вистачить усім!

Для дітей кімнат багато -

Не життя, а просто свято!

5 дівчинка. Коли буду мамою-

Буду дуже модною!

Червоним губи намалюю,

Очі гарно нафарбую,

Сукню одягну бузкову,

Чобіточки кольорові!

Як побачать мої дітки,

Скажуть:" МАМО,ТИ МОВ КВІТКА!"

6 дівчинка. В мами серце найдобріше,

Мама — квітка навесні.

В мами очі найгарніші,

Добрі, лагідні, ясні.

7 дівчинка. Матусю, моя дорогенька,

Ти схожа на квітку весни,

Пригорнусь я до тебе, рідненька,

І стануть реальними сни.

8 дівчинка. Немов ромашка, ніжна і тендітна,

Така ж чарівна, як любов сама.

Вона завжди ласкава і привітна,

Така, найкраща, лиш вона одна.

9 дівчинка. Моя матуся – лісовий дзвіночок!

І синь небесна у її очах,

І ллється срібно мамин голосочок

У ніжній мові, у дзвінких піснях.

10 дівчинка. Гербери – квіти просто дивовижні:

Яскраві, кольорові та незвичні.

Вони бувають надзвичайно ніжні,

На рідну маму схожі так мені.

11 дівчинка. Троянда – диво! Що є красивіше!

Погляньте, скільки радості цвіте!

Троянди й мама в світі наймиліші,

Я хочу, мамочко, щоб знала ти про це!

12 дівчинка. Моя матуся, мов краса лілей,

Що пишно розцвіли на квітнику.

Пишаюся я мамою своєю,

Люблю її, красиву і струнку.

Хлопчик 1. А ви айстри бачили? Ніби зірочки!

Кольорові, радісні, чарівні і світлі!

У моєї матінки вигляд теж такий.

Й очі в неї лагідні, добрі і привітні.

Хлопчик 2. Ніжні фіалки землю вкривають,

Всюди весна і сміх!

Рідну матусю зі святом вітаю,

Мамочка схожа на них.

Хлопчик 3. Хай зігрівають душу вам красою

Весни тендітні пелюстки,

І розливаються джерельною водою

Кохання й щастя гомінкі струмки.

(на фоні музики)

1.Мати... Що є в свiтi краще за це слово!

2.Материнство... Святе i красиве, оспiване поетами, увiчнене художниками.

3.Мати! Найрiднiша й найближча людина для кожного з нас.

4.Вона подарувала нам життя.

5. Вона вчить нас жити по правдi, своєю ласкою i турботою супроводжує нас у життi.

6.Мамо... У тебе на обличчi — терпiння, вимога, щастя. Ти ждеш тiєї митi, коли дитя вимовить перше своє слово.

7.Ти вiдчуваєш усю планету, тримаючи дитину, ти держиш усю землю на своїх руках. Ось чому ми матiр називаємо святою.

Пісня «Мамині руки»

Учениця. У світле та радісне свято жіноче,

Матусю свою привітати я хочу.

Вона в мене добра, вона в мене гарна,

У домі хазяйка вона бездоганна.

І слово підтримки для кожного має,

Та завжди в очах її усмішка сяє.

Учениця. Від тебе – все!

І хліб, і весен перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чиста.

І сонця жар, і мрій стрімкий потік,

І за селом стежина серед жита.

Учениця. Від тебе – все!

Любов і радість, визнання,

І доброта, і щедрість долі,

На тебе я рівняюся щодня,

Радію і милуюся тобою.

Учениця. Спасибі вам, рідні мами,

Що ви тут сьогодні з нами,

До вас наше щире слово:

 Разом. Матусі! Будьте здорові!

 Учениця. Нехай хоч і в маленькім ділі,

Та руки в нас уже умілі.

Для вас, наші славні мами,

Ростемо помічниками.

І подарунки змайстрували

Своїми власними руками.

Діти вручають мамам подарунки

Пісня «Долоньки»

Інформування «Про шкідливі звички»

Мета: дати поняття про те, що таке погані звички і як не набувати їх. Розвивати правильні погляди на життя і вміння дотримуватися принципової позиції щодо власного здоров’я. Виховувати хороші звички, які сприяють зміцненню здоров’я.

Учитель. Народна мудрість каже: «Подивись на вигляд і не питай про здоров’я». А й справді, уважніше придивися до людини і її вигляд про все розповість. На дітях це особливо помітно. Глянеш, одне дитя здорове, сильне, не втомлюється від роботи, бадьоре, життєрадісне, веселе, а інше — кволе, худе, кола під очима, втомлюється не лише від бігу, а й від ходьби. Різні діти є в кожному класі. Звичайно, відразу скажеш, хто з них здоровий, а хто — хворий. Але причини хвороб бувають різні. Хтось народився здоровим, а хтось слабким.

Тому з раннього дитинства треба турбуватися про своє здоров’я, гартувати свій організм спортом, заняттями фізкультурою, обтиратися мокрим рушником, щодня робити зарядку, щоб організм звикав до посильних навантажень. І хто так робить, той краще росте і розвивається, стає веселою і життєрадісною людиною, бо в здоровому тілі — здоровий дух!

Та, на жаль, діти деколи не лише не виробляють добрих звичок (щоранку роблять зарядку, дружать зі спортом, люблять воду, загартовують свій організм, щоб стати здоровим і сильним), а навпаки, набувають дуже шкідливих, згубних для організму звичок. І замість того, щоб швидко рости і розвиватися, здоровими іти в життя, вони роблять усе навпаки — шкодять своєму здоров’ю. Такі діти не розуміють, що це дуже шкідливо для них, вони думають, що, викуривши цигарку, показують свою «дорослість». Деякі діти на людях намагаються випити пиво, як це показують у фільмах, похизуватися сигарою, а ще гірше попробувати викурити «травку» чи інший наркотик, нанюхатися різних шкідливих речовин, щоб відчути «кайф». І ще багато інших шкідливих звичок вони набувають, що їх згодом уже ніяк не позбутися, бо буває вже пізно. Вживаючи це, діти підривають у першу чергу своє фізичне здоров’я, але відразу цього не відчувають, бо організм молодий, має здатність боротися проти згубних впливів і бореться з усіх сил, щоб себе захистити і позбутися шкідливих речовин, що йому заважають рости й розвиватися. Але в цей самий час притупляється ріст дитини, пам’ять, розумові здібності, бо всі сили організм витрачає на боротьбу зі шкідливими речовинами. І добре, коли дитина вчасно припинить вживання шкідливих речовин, а якщо ні, то починає вироблятися залежність. Тоді організм не може обійтися без них і руйнується, вимагає щоразу нової дози, а це супроводжується жахливим болем і, врешті-решт, гине. Це і є згубні та шкідливі звички, залежність від наркотиків, цигарок, горілки, які з часом, а то й відразу вбивають людину, особливо дітей, у яких організм ще незахищений і слабкий, сприйнятливий до набуття поганих звичок.

Чому ж, знаючи якої шкоди завдають ці речовини здоров’ю, діти намагаються випробувати себе і часто потрапляють у «пастку» залежності, з якої важко, а то й взагалі неможливо вибратися. Це трапляється з багатьох причин. Діти найчастіше наслідують дорослих і думають, що це правильно, коли дорослі чоловіки й жінки розпивають спиртні напої, палять цигарки, вживають наркотики. Діти не розуміють, до яких це призводить наслідків. Їм буває смішно, коли йде людина в нетверезому стані, бо вона часто поводиться, як дитина. Та, на жаль, це зовсім не смішно, а страшно, бо в стані алкогольного сп’яніння людина може вбити, зчинити сварку, бійку. Але діти про це не думають. Не вірять діти і в те, що з ними теж може трапитися така сумна історія, вони думають, що ці люди просто слабаки. А насправді це не так. Кожен організм бореться до останнього, а потім людина опускається на самісіньке дно, з якого вороття вже немає. Ще від алкоголю можна врятуватись і то не завжди, а от від наркотиків — це неможливо! Людина, котра хоч раз спробувала наркотичне зілля, до нормального стану вже не повертається і може назавжди втратити себе.

Дуже часто діти потрапляють у компанію молодших і старших підлітків, і вони хочуть утриматись у цьому товаристві, бо їм імпонує дружба зі старшими хлопчиками та дівчатками. Але не всі гурти та товариства варті того, щоб за них триматися, бо не в кожному з них розказують про прочитані книжки та переглянуті фільми. Зазвичай у таких компаніях придумують страшні забави, до яких долучають молодших дітей у ролі піддослідної особи для проведення експерименту. А діти не можуть відмовитися, навіть коли їм дуже страшно, бояться, що їх проженуть. І от вперше випробовують себе на міцність, а що з того виходить — про це не раз розповідають газети, описуючи жахливі історії.

Тому назавжди запам’ятайте, що нічого страшнішого нема, ніж втрата здоров’я і життя. І коли ви захворієте на страшну недугу, лежатимете нерухомо в ліжку, до вас ніхто з тих, хто пропонував страшне зілля, не прийде, вони просто відмовляться від вас, ще й вас зроблять винними. Це не друзі, а вороги. Вони вам не повернуть щастя бути здоровим і радіти сонечку, гратися, вчитись і розважатись. Запам’ятайте, діти, головне — здоров’я!

А таких «друзів» остерігайтесь, а не кидайтеся у їхні обійми. Шукайте друзів там, де немає загрози для життя. У цьому вам допоможуть батьки, які мають життєвий досвід і розбираються в людях.

 Як хочеш швидко підростати

 І розвиватися як слід, —

 Себе повинен вберігати

 І захищатися від бід.

 — Яка біда спіткати може?

 — О! Бід навколо — ціла тьма!

 Ти не роби чого не гоже,

 Не підставляй себе дарма.

 Цигарку взяв малий хлопчина,

 Як паровоз іде й димить.

 Й не думає того дитина,

 Що це страшна для нього мить.

 Він виробля погану звичку,

 Бо вже звикатиме палить.

 Здоров’ячко, як рукавичку,

 Він може просто загубить.

 Хворітимуть його легені,

 Всі органи і голова.

 А він стиска цигарку в жмені,

 Та ще й радіє і співа.

 Бо думає, що хитрий дуже,

 Що він усіх перехитрив.

 До себе ставиться байдуже

 І сто болячок вже нажив.

 Але про це він ще не знає,

 Не всі ще органи болять.

 І знов цигарку витягає,

 Бо хочеться дорослим стать.

 Та сильним, гарним він не стане,

 Бо зріст вповільнюватись став.

 Усе, що в світі є погане,

 Хлопчина в організм запхав.

 Та ще й в залежність від цигарки

 Утрапив бідолаха, як в капкан.

 Не допоможуть слово й лайки,

 Тепер над ним цигарка — пан!

 Така маленька і нікчемна,

 А влада в неї — он яка!

 Вона щосили недаремно

 Трима в полоні хлопчака.

 А він їй зразу підкорився,

 Бо сили-воленьки не мав.

 Отак малий з дороги збився,

 Ослаб і зовсім хворий став.

 Тепер одна погана звичка

 У хлопця є й здоров’я їсть.

 А друга теж, її сестричка,

 Заходить часом, наче гість.

 Бо в хаті свято часом сяє,

 Горілка в пляшці на столі.

 Хлопчина, деколи буває,

 Ще й вип’є чарочки малі.

 Бо теж попробувати хоче,

 Що то татусь біленьке п’є.

 А потім сам собі охоче

 Тихцем горілочки наллє.

 Отрута ж та усе руйнує,

 Найперш страждає голова.

 Всі центри там паралізує...

 Біда великою бува.

 Це друга звичка препогана.

 Життя калічить всім-усім.

 Приємна вам людина п’яна?

 Розумна? Мабуть, не зовсім...

 Отож, звичайно, любі діти,

 Ростіть здоровими завжди.

 Бо ліпш розумними ходити

 І бути далі від біди.

 Найкраще всім здоровим жити,

 Де щастя, радість є і сміх.

 Учитись, з мріями летіти —

 Таке задовольнить усіх!

 Але ж не всі те розуміють.

 Немов під чарами живуть.

 А ще відмовитись не вміють,

 На повідну у других йдуть.

 Бо слабаки! Не мають сили,

 Щоб стійко вимовити: «Ні!»

 Тим самим вже біду зробили

 І дуже шкода їх мені.

 Це Васі, Галочки, Степани,

 Дівчата й хлопці — слабаки!

 З таких бувають наркомани,

 Курці запеклі й пияки.

 Свого характеру не мають,

 Відсутня сила й воля в них.

 Під вплив частенько підпадають.

 Спочатку все це ніби сміх.

 Та час летить, вони страждають,

 Наркотики — страшна біда!

 І молодими помирають,

 А вороття нема... Шкода...

 Тож краще на собі не треба

 Перевіряти дію ту.

 Поглянь, яке чарівне небо

 Нас кличе в синю висоту!

 Яке життя довкіл прекрасне!

 Росинка на траві блищить.

 Яке чарівне сонце ясне

 І неповторна кожна мить!

 Й життя у кожного єдине

 І неповторне, лиш одне.

 А ти у світі цім — Людина!

 І хай біда тебе мине.

 В хворобі щастя не буває.

 Лише в здоров’ї щастя є.

 Весела думка всіх єднає.

 Здоров’я лиш дурний псує.

Отож прислухайтеся, діти, до мудрих порад своїх батьків, учителів, лікарів, тому що це дуже цінні поради, які допоможуть вам зберегти здоров’я і вирости сильними і сміливими, здоровими і щасливими. А що є цінніше, ніж здоров’я і життя? Коли людина здорова, вона може все здолати, про все мріяти і досягти своєї мрії у житті. А коли хвора, то жодні мрії не здійсняться.

Пригадайте, які погані звички може набути людина.

Що треба знати, щоб цих звичок не набути?

А які добрі звички треба виробляти, щоб бути здоровим і міцним?

Запам’ятай прислів’я!

Звичка — друга натура.

Найбільше багатство — здоров’я.

Як немає сили, то й світ не милий.

Гіркий тому вік, кому треба лік.

Світ великий, було б здоров’я.

Все добре приймай, а зла уникай.

Виховна година «Милосердя й доброта душі до раю поверта»

Мета: ознайомити учнів з поняттям доброти та милосердя, виховувати в них, почуття доброти та милосердя.

 Краса врятує світ

 Ф. М. Достоєвський

 Бути добрим до кожної травинки ніжної...

 Є. Євтушенко

 Добро все переможе.

 Народна мудрість

 Записи на дошці:

 Добро

 •Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям, благо.

 •Добра, корисна справа, дія, вчинок.

 Зло

 •Що-небудь погане, недобре.

 •Нещастя, лихо, горе.

 •Почуття роздратування, гніву, досади, розлюченість.

 (Великий тлумачний словник сучасної української мови

 В. Г. Бусел)

 Милосердя — щиросердність, співчуття, готовність робити добро сому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини що потрапила в біду.

 (Тлумачний словник В. І. Даля)

 Учень: Криниця без джерела — це не криниця.

 І колос — це не колос без зерна.

 Без доброти душа — то є безкрила птиця,

 Не заспіває жайвором вона.

 Вчитель: Тема нашої сьогоднішньої зустрічі — «Доброта і милосердя». Ми часто чуємо ці слова: доброта, сердечність, людяність, милосердя. Ще з часів давньоруських благодійств були вони в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважається допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за беззахисного.

Учень:  Не говори про доброту,

 Коли ти нею сам не сяєш,

 Коли у радощах витаєш,

 Забувши про чужу біду.

 Бо доброта — не тільки те,

 Що обіймає тепле слово,

 В цім почутті така основа,

 Яка з глибин душі росте.

 Коли її не маєш ти,

 То раниш людяне в людині.

 Немає вищої святині,

 Ніж чисте сяйво доброти.

Вчитель: Милосердя й доброта - як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному плині немає людей, які потребують допомоги?

 Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистиш скривдженого.

Бесіда :

 1. Що таке доброта на вашу думку?

 2. Що таке звичайна людська доброта?

 3. Що таке добросердечність?

 4. Що таке Чуйність?

 Справді, різні люди є на світі, з різними натурами, характерами, інтересами і смаками. А все ж хочеться вірити, що більше хороших людей. Письменник, вчений Білецький-Носенко писав: «Думай добре, роби добре - і буде добро». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. І якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, злість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись — і висохло у душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро - не наука, воно - дія. Прикладів тому безліч у нашому житті, вони на кожному кроці.

 Людська порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин. Недаремно говорять, що криниця без води — просто яма, так і лю¬дина без доброти - сама тільки оболонка.

 А зараз послухайте уривок з української народної казки «Названий батько»:

 ...Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невеличка, тільки чистенька. Прийшов дід отой та такий уже зробився обшарпаний, обідраний.

 -Дайте, - каже, — хоч шматочок хліба.

 То той чоловік:

 -Ідіть, - каже, - дідусю, в хату, там вас нагодують.

 Приходить він у хату. Жінка як глянула на нього, що він такий обі-драний, пожаліла його, пішла в комору, винесла одежу, дала йому. Надів він... Та як надів, вона глянула, аж у нього на грудях така рана велика, така страшна...

 Посадила вона його за стіл, нагодувала, напоїла... А тоді чоловік питає:

 - Скажіть мені, дідусю, від чого у вас рана на грудях?

 -А це, - каже, - така в мене рана, що від неї мені скоро смерть буде.

 Тільки мені день і зосталося жити.

 -Оце лихо! - каже жінка. - І немає на неї ніяких ліків?

 -Є, - каже дід, - та тільки ніхто тих ліків не дасть, хоч кожен може.

 Тоді чоловік:

 -А чому ж не дати? Аби міг. Кажіть, які.

 - Та такі, - каже дід, - як хазяїн сам візьме та підпалить свою хату та

 все його добро згорить, то тоді взяти попелу та й затоптати мені рану, то

 так і загоїться. Та хіба ж є такий чоловік на світі, щоб те зробив?

 Замислився найменший брат. Довго думав, а тоді до жінки:

 -А як, жінко, думаєш?

 -Та так, - каже жінка, - що ми хату вдруге наживемо, а добрий чоло-вік як умре, то вже йому другого життя не буде.

 - Ну, коли так, — каже чоловік, - то винось дітей з хати.

 Повиносили вони дітей, самі повиходили... Глянув чоловік на хату -

 жалко йому стало добра! А людину ще більше жалко! Взяв та й підпалив. Так ураз хата полум'ям і взялася - де й ділась. А замість неї постала інша хата, така гарна та й пишна. А дід стоїть та тільки всміхається.

 Учень: Хіба чекати плати за добро?

 Нехай в руці зламається перо,

 Нехай твоя зламається рука,

 Що за добро добра собі чека.

 Добро твориться просто - ні за так,

 Так, як цвіте і опадає мак,

 Як хмарка в'ється і сміється пташка,

 Як трудиться мурашка-горопашка.

 (Іван Драч)

 Бесіда:

 1. Чи правильно вчинили чоловік і жінка?

 2. Як би ви вчинили на їх місці?

Вчитель: А зараз кожен з вас подумає і назве хоча б один вислів, прислів’я, приказку про добро та милосердя:

 1.Добро плодить добро, а зло плодить зло.

 2.Добро не пропадає, а зло умирає.

 3.Не все добре, що солодке.

 4.Ти до нього з добром, а він до тебе з колом.

 5.Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа.

 6.Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже.

 7.Від лиха до добра недалека дорога.

 8.З добрим дружись, а злого й лихого стережись.

 9.Не сподівайся за добро дяки.

 10.Злий плаче від зависті, а добрий під радості.

 11.Все зле — все немудре.

 12.У кого є злість, той своє серце їсть.

 13.Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра.

 14.Злий сам себе б'є.

 15.Злість до добра не доводить.

Вчитель: Важко уявити, люди страждають не від того, що на кожен день не мають свіжого хліба, а через те, що не чують вкрай необхідного«Добрий день».

Учень:  Кажімо більше добрих слів.

 Знайомим, друзям і коханим!

 Нехай комусь тепліше стане

 Від зливи наших почуттів.

 Нехай тих слів солодкий мед

 Чиюсь загоїть рану,

 Чи перший біль, чи то останній,

 Коли б то знати наперед!

 Кажімо більше ніжних слів!

 Комусь всміхаймось ненароком,

 То не життя людське коротке

 Короткі в нас слова черстві.

 Кажімо більше ніжних слів.

Вчитель: Поспішайте пізнати світ, поспішайте обійняти маленьку часточку вічного буття.

 Серця людей повинні випромінювати доброту, примушувати частіше

 битися серце, коли бачиш поряд немічну людину.

 Кажімо один одному хороші слова.

 Лікування добротою потребують не тільки хворі й самітні, а й цілком благополучні і здорові люди. Лікування милосердям потрібне і тим хто не бачить і не чує кривди й болю. «Треба, щоб за дверима кожної задоволеної щасливої людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасний...»— так писав письменник-гуманіст А. П. Чехов.

 З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовувались як набат, для сповіщення про якесь лихо, біль, на сполох під час пожежі, ворожого нашестя.

 Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, до доброти, бо тільки доброта робить нас справжніми людьми.

Учень:  Нам би про душу хоч не забути,

 Нам би хоч трохи добрішими бути!

 Ми лише раз — так уже повелося —

 Живемо на цій грішній землі.

 Хай прокинуться сплячі душі,

 Щоб як квіти у квітнику,

 Що потребують дощу і суші

 На довгім життєвім шляху.

 Хай романтика Віри й Любові,

 Слово людського тепла й доброти.

 Нам порожнини в душах заповнити,

 Куди вже війнули ранкові вітри.

 І душі наші хай піснею повняться!

 Скиньмо із лиць своїх черствості маску,

 Нехай зігрівають нас промені сонячні,

 Зробім Україну щасливу, як казку.

 Нам милосердя, Господи, подай,

 До всіх страждущих і незахищених,

 Ми ще від страху і злі, і сліпі,

 В душах у нас ще багато що знищено.

 Благослови рід людський на Добро!

 Душі відкрий для злагоди й миру!

 Щоб на Вкраїні незгод не було

 Нас сохрани. І спаси! І помилуй!

 (Ірина Тулундай)

Заключне слово вчителя: Сьогодні ми говорили про Добро і Милосердя. Ви збагатилися знаннями про Добро. Хотілось би, щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію і став добрішим, кращим, досконалішим.

 А зараз давайте ми з вами складемо правила доброти і милосердя.

 Золоте правило:

 1.Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.

 2.Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.

 3.Слухати маму, тата, бабусю.

 4.Не сміятися над каліками.

 5.Любити і берегти природу, тварин.

 6.Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.

 7.Не залишати тварин у біді.

 8.Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси.

 9.Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху.

 А я бажаю вам успіхів у постійній роботі над собою.

 Хай множаться зерна добра в ваших душах.

    

Виховна година «Світова книга прав дитини»

Мета: розповісти учням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про   права  дитини; навчити правильно реалізовувати свої права; виховувати в  учнів поважне ставлення до власної особистості та інших.

Обладнання: карта України, плакат «Календар правових дат»,  великі картки, на яких написані основні права дитини, визначені  відповідною Конвенцією.

Хід заняття

І. Організація класу

ІІ. Основна частина уроку

1. Вступне слово вчителя:

 Кожен народ любить свою батьківщину, робить усе для процвітання своєї держави, для її слави, свободи, незалежності. А ми живемо в Україні, волелюбній, мирній державі, і теж усім серцем любимо нашу милу, дорогу країну, хочемо, щоб вона стала процвітаючою, сильною, завжди була вільною і незалежною, бо всі ми громадяни нашої Вітчизни, патріоти, люблячі сини і дочки України.

 Ось погляньте на карту Європи. Тут багато є різних країн. Кожна з них має свою територію — землю, свою мову, культуру, історію і свої символи. Земля кожної держави — її недоторканна власність, яку вона готова обороняти від ворогів. Україна, наша Батьківщина, розміщена у центрі Європи. Вона також має свою землю, мову, культуру, історію, звичаї, традиції і державні символи.

 Ми з вами — патріоти і громадяни, які покликані захищати свій край від ворогів, трудитись так невтомно й завзято, щоб жилося всім добре, найкраще у світі, бо кожна людина має право на достойне і радісне життя. А яке завдання стоїть перед учнями?

 (Відповіді учнів)

2. Бесіда про міжнародну організацію ООН

 Учитель: А чи знаєте ви, що наша країна – правова держава? І сьогодні ми поговоримо про ваші  права, права дітей.

 Як ви гадаєте, коли й як наші пращури дійшли до розуміння того, що права людини слід захищати?

 (Учні висловлюють власні думки щодо запитання.)

 Учень 1:

 Давним-давно, ще у стародавні часи, у людей виникла необхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою. Слабка людина не мала жодних прав, якщо в неї не було сильного покровителя, що бажав би допомогти їй у вирішенні спорів.

 Учень 2:

 Тривалий час діяв неписаний закон «Хто сильний, той і правий». Але коли виникли перші держави, правителі яких прагнули встановити загальний справедливий порядок і норми життя для усіх громадян, у людське суспільство прийшов закон права. Тепер держава ставала на захисті й сильного, й слабкого. Головним критерієм права стала справедливість, а не сила.

 Учень 3:

 З тих пір минуло чимало століть. Держави створювалися, розросталися, процвітали або гинули. Чому? Як свідчить історія, правителі й уряд не завжди піклувалися про свій народ. Так, оголошуючи сусідній країні війну чи приймаючи яке-небудь політичне рішення, правитель прагнув задовольнити лише свої інтереси й зовсім не замислювався над долею простих людей. Отже, людству потрібно було щось придумати, знайти такого захисника, який міг би примусити державу поступитися своїми інтересами заради інтересів своїх громадян і постійно піклуватися про них.

 Учитель:

 Місію такого захисника взяла на себе міжнародна організація ООН.

 Що ви знаєте про цю організацію?

 (Учні відповідають на запитання)

 1-й учень. 1945 року, після закінчення Другої світової війни - найжахливішої і найжорстокішої війни за всю історію людства - народи багатьох країн вирішили, що задля збереження миру їм слід об'єднатися. Навіщо? Для того, щоб будь-які конфлікти та суперечки між країнами в подальшому вирішувались не воєнним шляхом, а мирним, за столом переговорів. Саме з цією метою 1945 року була створена Організація Об'єднаних Націй (ООН). До речі, одним із її засновників була Україна.

 2-й учень. А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальну декларацію прав людини - документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм народам забезпечити громадянські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканність, свободу совісті, можливість дотримуватись своєї релігії й багато іншого.

3. «Конвенція про права дитини»

 Учитель:

 Загальна декларація прав людини - важливий і корисний документ. Але в ньому говориться про людей загалом - і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують особливої уваги й захисту з боку держави.

 3-й учень. Саме тому 1989 року ООН прийняла окремий документ під назвою «Конвенція про права дитини». Конвенція -- це міжнародна угода. У ній держави беруть зобов'язання дотримуватись прав кожної дитини. І наша держава також підписалася під цим документом, а значить -- пообіцяла світові піклуватися про своїх маленьких громадян.

 На столах у вас лежать роздруковані аркуші, на яких перелічені основні права дітей -- основні статті цієї Конвенції.

 (Учні по черзі читають по одній статті і своїми словами коротенько пояснюють її зміст)

 Учитель:

 Ви дуже добре процитували й пояснили статті Конвенції про права дитини. Але нам би хотілося дізнатися, чи добре ви знаєтесь на своїх правах і чи вмієте їх правильно реалізовувати?

4. Проведення «Казкової правової вікторини»

 Учитель:

 Давайте проведемо «Казкову правову вікторину» і на прикладі героїв відомих вам казок спробуємо роз'яснити статті Конвенції про права дитини.

 Вчитель проводить вікторину і по черзі описує негативні ситуації, у які потрапив той чи інший казковий герой. Учні мають визначити, яке право, визначене Конвенцією про права дитини, було порушено стосовно цього героя.

 Ситуація 1

 Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку працювати. Бідній дівчинці заборонено брати участь в іграх та забавках сестер.

 Яке право порушено стосовно Попелюшки?

 (Право дитини на відпочинок і розваги, право брати участь

 у розважальних заходах, що відповідають її віку.)

 Ситуація 2

 За часи письменника Марка Твена в Америці дружба дітей із різних соціальних пластів не схвалювалась і навіть вважалась іноді порушенням суспільної моралі. Чи має право Том Сойєр товаришувати з таким хлопчиком, як Гекльберрі Фін?

 (Так, адже Конвенція про права дитини визнає право на свободу асоціацій та свободу мирних зібрань.)

 Ситуація З

 Мауглі майже з народження жив у тваринному середовищі. Чи можна вважати, що він має рівні права зі звичайною дитиною?

 (Так, Конвенція визначає, що дитиною вважається кожна людська істота, що не досягла вісімнадцяти років.)

 Ситуація 4

 Мауглі не вміє говорити людською мовою -- лише видавати незрозумілі, з точки зору людей, звірячі звуки. Чи мають право люди, що знайшли Мауглі в лісі, замкнути його в клітці та поводитися з ним, як із твариною? Які права хлопчика порушено?

 (Ні в якому разі. Мауглі може бути визнаний неповноцінною дитиною, і в цьому випадку згідно з Конвенцією йому мають забезпечити гідні умови зростання і виховання. Крім того, Конвенцією суворо заборонено будь-яке жорстоке поводження з дитиною, що принижує її гідність та шкодить фізичному й психічному здоров'ю.)

 Ситуація 5

 Опікун Гаррі Поттера перехоплює і читає листи, що надходять хлопчику зі школи чарівників Ходвадсу. Яке право Гаррі порушено?

 (Право на приватне життя, недоторканність житла й таємницю кореспонденції.)

 Ситуація 6

 Баба Яга викрадає Івасика Телесика й відносить його за тридев'ять земель у тридесяте царство. Які права дитини порушила злодійка?

 (Згідно з Конвенцією дитина має право не розлучатися з батьками всупереч її бажання (окрім випадків, визначених законодавством), крім того, Конвенцією забороняється незаконне переміщення дітей і неповернення їх із-за кордону.)

 (Учитель відзначає учнів, які брали активну участь в обговоренні ситуацій вікторини.)

 Учитель:

5. Обов’язки, які повинен виконувати кожен учень

 Учитель:

 «Я маю право!», «Чому ви порушуєте мої права?» -- ці слова, на жаль, часто використовує людина в ситуаціях, коли сама неправа. Зазвичай, заява про особисті права слугує виправданням пасивності, лінощів, прагненням отримати щось, нічого не даючи взамін. Та слід знати не лише свої права, але й обов’язки.

 (Учні перелічують обов’язки)

 Обов’язки:

 1 . Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так, як би ми хотіли, щоб ставились до нас.

 2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини.

 3. Бути толерантним до таких людей. Поважати їх і допомагати їм.

 4. Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну придатності. Поважати працю кухарів.

 5. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило корись і не заважало іншим.

 6. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання.

 7. Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення закону.

 8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні.

 9. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби.

 10. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету.

 11. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас.

 12. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці.

 13. Самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах.

 1 4. Не ображати і не принижувати оточуючих.

 15. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Не створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки.

ІІІ. Підсумок уроку.

 Заключне слово вчителя:        

 Від народження ви маєте певні права, які гарантовані і захищаються державою.

 Їх ви повинні знати й реалізовувати щодня. Але пам’ятайте: ваші права не повинні порушувати права інших. З часом у вас збільшиться обов'язків і відповідальності. Існують закони, які визначають ваші обов'язки. Ви мусите їх знати.

 Незнання закону не звільняє вас від відповідальності за ваші вчинки, дії або бездіяльність.

 Пам’ятайте! Саме ви відповідаєте за своє здоров'я. Від вашого ставлення до здоров'я залежите не тільки ви самі. Ваша позиція впливає на ваших друзів, знайомих, батьків, на ваших майбутніх дітей.

Урок заради життя «Молодь обирає здоров’я»

Мета: виховувати у дітей ціннісне ставлення до власного здоров’я та стимулювати бажання дбати про нього; сприяти усвідомленню учнями необхідності ведення здорового способу життя; нагадати корисні звички, які допоможуть зміцнити здоров’я; прищеплювати інтерес до занять фізичною культурою і спортом.

Обладнання: роздаткові матеріали-ілюстрації із зображенням людей, які дотримуються здорового способу життя, фломастери, олівці, картки «ТАК» (з написом зеленого кольору), карки «НІ» (з написом червоного кольору), стікери.

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку.

Усі сідайте тихо, діти!

Домовляймось – не шуміти,

Працювати час настав.

Тож і ми марно часу не гаємо,

Про здоров’я урок починаємо!

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Бесіда.

- Складіть із літер Д З О Р В’ О Я слово. (Здоров’я).

- Що таке здоров’я?

- Чи можете ви сказати про себе: «Я здоровий»?

- Продовжимо бесіду вправою «Мікрофон». Свої відповіді починайте зі слів: «Я здоровий, тому що …».

2. Декламування віршів дітьми.

Хто здоровий, – той сміється,

Все йому в житті вдається.

Він долає всі вершини,

Це ж чудово для людини!

Хто здоровий, той не плаче,

Жде його в житті удача.

Він уміє працювати,

Вчитись і відпочивати.

Хто здоровий – не сумує,

Над загадками мудрує,

Він сміливо в світ іде

Й за собою всіх веде!

Бо здоров’я – це прекрасно,

Здорово, чудово, ясно!

І доступні для людини

Всі дороги і стежини!

Зрозуміло, всім відомо,

Як приємно бути здоровим,

Тільки треба знати,

Як здоровим стати.

- Що треба робити, щоб бути здоровим?

- Чому необхідно берегти здоров’я?

ІII. Повідомлення теми уроку і завдань уроку.

- Сьогодні ми розглянемо здоров’я як стан людини, коли в неї відсутнє будь-яке нездужання, коли вона має гарний настрій, задоволена своїм життям.

- Поговоримо також про те, як потрібно зміцнювати здоров’я та оберігати його.

IV. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.

- Що допоможе вам зростати здоровими?

1. Конкурс «Хто більше?»

- На першій парті кожного ряду лежить чистий аркуш паперу. Ви по черзі пишіть на ньому слова, що стосуються здоров’я. Наприклад: режим, загартовування, зарядка, спорт.

- Передавайте аркуш на наступну парту після того як учні, що сидять за однією партою, запишуть кожен по слову. Перемагає ряд, який закінчить завдання найшвидше і запише найбільшу кількість слів, що відповідатимуть темі.

Учні виконують завдання.

- Давайте прочитаємо слова, які ви записали на аркуші, і визначимо ряд-переможець. Із цих слів, що стосуються здоров’я, складемо «асоціативний кущ».

2. Слово вчителя.

- Народна мудрість каже: «Без здоров’я немає щастя. І найбільше в світі багатство – це здоров’я».

- Як ви розумієте цю мудрість? (Відповіді дітей).

- Правда, здоров’я – всьому голова. Коли людина здорова, то вона дужа, весела, красива, сильна, витривала, смілива, тому що вона себе прекрасно почуває і може наполегливо працювати, навчатись, може робити те, що їй до душі, займатись улюбленою справою. А коли щось болить, то сили немає, радості також, бо всі думки про одне – позбутись болю. Отже, бажаю всім доброго здоров’я! Будете здорові – будете щасливі й радісні.

- А як же берегти своє здоров’я? (Думки дітей).

- Берегти своє здоров’я – це означає вести здоровий і активний спосіб життя: робити зарядку, ходити в походи, займатись посильною фізичною працею, відвідувати спортивні секції, любити і дотримуватись чистоти, тому що чистота – запорука здоров’я. А ще виробляти в собі добрі, корисні звички, позбавлятись та уникати поганих, шкідливих.

- Давайте пригадаємо, які звички корисні, а які – шкідливі? (Діти наводять приклади).

- Треба добре знати і завжди дотримуватись правил поведінки, які ви всі вивчали на уроках з основ здоров’я, щоб уникнути неприємностей і нещасних випадків. Ми любимо життя за те, що можемо насолоджуватися красою природи, радіти зустрічам із друзями, щодня дізнаватися про щось нове у світі, який нас оточує. Ваше життя тільки-но починається, і воно сповнене надіями та планами.

- Що потрібно для того, щоб ці плани здійснилися? Розшифруйте запис, прочитавши кожне зі слів ззаду наперед:

ИТСЕВ ЙИВОРОДЗ БІСОПС ЯТТИЖ

(ВЕСТИ ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ)

- Давайте з’ясуємо, що ж таке здоровий спосіб життя?

Для розкриття поняття «здоровий спосіб життя», вчитель може використати відеоматеріали, наочність, розробити презентацію «Здоровий спосіб життя».

3. Фізкультхвилинка.

Щось не хочеться сидіти,

Треба трохи відпочити. (Встати і вийти із-за парт).

Руки вгору, руки вниз,

На сусіда подивись.

Руки вгору, руки в боки

І зроби чотири кроки. (Марширувати на місці).

Вище руки підніміть (Підняти руки,прогнутися).

І спокійно опустіть.

Руханки

Вправа «Не все так просто».

Мета: мобілізація уваги, мотивація до подолання труднощів, тренування координації рухів.

Правою рукою намалюйте у повітрі хрест. Це дуже просто. Лівою рукою намалюйте коло. Це також у всіх вийшло. А тепер спробуйте зробити це одночасно: правою рукою малювати хрест, а лівою – коло. В кого це вийде, повідомляє переможним вигуком.

Вправа «Комахи».

Мета: підняти настрій, спрямувати енергію в позитивне русло.

Вихідне положення: стати так, щоб можна було вільно розвести руки.

Опустити руки і почати тихенько дзижчати: «З-з-з», подібно до комах.

Імітація руками рух комариних крил. Злегка підняти руки і робити ними колові рухи. Поступово піднімати руки вище та збільшувати радіус обертання, інтенсивність і висоту звуку. Піднімати руки доти, аж поки вони зімкнуться над головою.

Усе повторити у зворотному порядку, опускаючи руки і стишуючи голос.

V. Закріплення та осмислення нового матеріалу.

1. Робота з роздатковим матеріалом.

- Подивіться на малюнки. Що негативно впливає на здоров’я?

2. Ігрова вправа «Так чи НІ».

Збереженню здоров’я сприяють ...

(Діти сигналізують картками «ТАК» чи «НІ»).

1) байдужість; 2) взаєморозуміння у сім’ї;

3) добра праця; 4) активний відпочинок;

5) ранкова зарядка; 6) ледачість;

7) паління; 8) чистота тіла;

9) раціональне харчування; 10) шкідливі звички;

11) неврівноваженість; 12) тривалий перегляд телевізору.

3. Вправа «Закінчи речення» (практична робота на картках).

Вчитель. - Об’єднайтеся у групи. Виконайте завдання на картках, на основі ваших знань.

1 група

Закінчи речення.

Для здоров’я корисно багато …

- гуляти на …;

- уживати корисну…;

- бути …;

- відмовитися від ….

2 група

Закінчи речення.

Здоровий спосіб життя – це дотримання …;

- правильне ...;

- щоденні заняття … і …,

- рухливими …;

- активна…;

- відсутність шкідливих …;

- у спілкуванні з оточуючими….

Висновок.

Допомагають зміцнити здоров’я … ігри, наприклад: …. Слід уникати … звичок, які руйнують здоров’я, наприклад: …. Щоб зберегти здоров’я, необхідно доглядати за собою, а саме: ….

4. Психогімнастика.

Вчитель. - Сідайте вільно, розслабтеся, подумки повторюйте за мною речення.

- Я лежу на теплому березі річки.

- Тихо плескають хвилі.

- Світить сонечко.

- Я спокійний(а).

- Я лежу на спині й дивлюсь на блакитне небо.

- Там пливуть хмаринки.

- Мені легко дихається.

- Я ніби перебуваю у стані невагомості.

- Моє тіло відпочиває у приємних променях сонця.

5. Обговорення ситуацій.

- Які поради ви б дали дітям у таких ситуаціях?

1) Миколка дуже любить дивитися телепередачі. Він витрачає на це чотири години на день.

2) Наталка прийшла на день народження до своєї подруги. Вона так зраділа солодощам, що з’їла їх набагато більше, ніж потребує її організм.

- Що важливого ви порадите своїм одноліткам?

6. Створення колажу.

Знову об’єднайтеся у групи за кольором фігур. Використайте малюнки з журналів, олівці та маркери для створення колажів. Оберіть представника, який презентує роботу вашої групи.

(Презентація колажів).

VI. Підсумки уроку

- Що важливого було на уроці?

- Як ви думаєте, що означає вести здоровий спосіб життя?

- А зараз стікерами покажіть як вам працювалося на уроці.

Наостанок, нехай кожен з вас побажає своєму сусіду по парті здоров’я.

«За мир у всьому світі – це значить за життя» (урок миру)

 Форма проведення: гра - тренінг.

 Мета: формування у молодших школярів понять: "дружба", "взаємодопомога". Виховання доброзичливого ставлення один до одного.

 Очікувані результати:

 • Засвоєння інформації про День Миру;

 • Формування понять: «дружба»; «доброта».

 • Оволодіння навичками колективної роботи; взаємодопомоги у вирішенні проблем.

 Пристрої та матеріали:

 - аркуші білого паперу, клейка стрічка, клей, олівці;

 - маленькі зображення сонця, хмарок, квітів, посмішок, сердець, крапельок із білого паперу, малюнок грозової хмари, лист ватману із зображенням забрудненого океану;

 - картки з текстом;

 - музичний центр.

Хід заняття:

 Ведучий. Діти, сьогодні ми будемо обговорювати одну з найважливіших тем – тему миру і дружби. Перш ніж розпочати розмову, я попрошу кожного з вас доповнити незавершені речення. В кінці нашої зустрічі ми порівняємо, чи змінилася ваша думка на тему миру і дружби. Цілком ймовірно, що ви відкриєте для себе щось нове, поглянете на свої відносини з друзями з іншого боку, відкриєте в цих відносинах щось нове…

 (Учасникам зустрічі роздаються картки з початком речення)

 • Друг це той, хто...

 • Мир - це...

 • З другом я часто...

 • Приятель і друг не зовсім одне й те саме, бо...

 • З другом можна...

 • Я товаришую з… тому що...

 (Учасники заходу продовжують фрази. По закінченні роботи відкладають картки на край столу до кінця заходу).

 Ведучий. Чому люди святкують День Миру?

 Для більшості людей планети Земля мир – це повсякденна реальність. На наших вулицях безпечно, ви ходите до школи. Там, де уклад суспільства міцний, безцінний дар миру може ніхто особливо й не помічати. Та чи всі діти на Землі живуть добре і щасливо? Для багатьох людей у сучасному світі спокійне життя — це лише казкова мрія, багато дітей страждають, вони не мають сім'ї, але мають багато горя. Для них, насамперед, і існує день Миру.

 В 1982 році, в своїй резолюції Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародний день миру (International Day of Peace) як день глобального припинення вогню і відмови від насильства. С тих пір свято, яке відзначається 21 вересня, залучило мільйони людей, охопивши багато країн та регіонів. Цей день закликає людей не тільки замислитися про мир, а й зробити щось заради нього.

 Давайте разом подумаємо, чим ми можемо допомогти цим дітям. Яким би ви хотіли бачити світ, і що можна зробити, щоб світ став кращим?

 З чого почати?

 З чого взагалі все починається?

 Наприклад, у кожного з нас є руки. Що ми можемо зробити цими руками?

 (писати, навчатися у школі, допомагати вдома, грати на музичних інструментах, їсти, малювати, тощо)

 Ведучий. Ми можемо робити руками багато хорошого. Але чому трапляється, що люди починають робити своїми руками погане: беруть в руки зброю, створюють бомби? Тому, що в голову приходять погані думки. Все в світі залежить від того, про що ми думаємо, які у нас думки. Чому так відбувається? Може тому, що люди не уміють дружити? Вони не знають, що таке дружба та мир? Навіщо потрібна дружба?

 За допомогою вправи «Моя думка» , ви можете висловити свою точку зору на це питання.

 Тренінг «Моя думка»

 З протилежних сторін класу висять два плакати:

 «Дружба у класі не потрібна."

 «Дружба у класі потрібна.»

 (Учням пропонується визначити свою позицію і стати біля того плакату, який відповідає їхній точці зору з цього питання.)

 Мозковий штурм "Вислови свою думку"

 «Дружба – це...". (Учасникам зустрічі пропонується відповісти на питання, що означає "дружба", навіщо вона потрібна людям? Усі відповіді записуються на плакаті. Ведучий резюмує і дає визначення поняттю "дружба", навіщо потрібна дружба людям?)

 ДРУЖБА - є одним із видів особистих відносин, індивідуально - вибіркова, вільна і заснована на взаємній симпатії.

 Друзі допомагають один одному самовіддано, "не у службу, а у дружбу".

 Дружба - відносини, які тримаються на вірності, взаємодопомозі, відвертості й довірі.

 Ігрова вправа "Знайди собі подібного".

 Крок 1. Учасники стають в коло. Ведучий просить їх закрити ваших очі і не розмовляти один з одним. Ведучий прикріплює їм на спини маленькі малюнки (сонечко, хмаринка, квітка, серце і один малюнок грозові хмари).

 Крок 2. Ведучий дає завдання дітям: «знайти собі подібного» і зайняти свої місця за столами. Розмовляти при цьому не можна.

 Крок 3. Діти визначають, за який стіл вони сядуть.

 Крок 4. Ведучий звертає увагу дітей на те, що один учень залишився і задає йому запитання: "Як почуває себе той, хто залишився поодинці, без друзів?".

 Питання для обговорення:

 1. З якими труднощами ви зіткнулися під час виконання цієї вправи?

 2. Ви могли б впоратися без допомоги та підтримки?

 3. Чи ви хочете допомогти світу?

 Ведучий. Ми можемо допомогти світу? Щоб зробити це, ми завжди повинні пам'ятати про усе добре, що в нас є, використовувати це у своєму житті, у своїх словах і вчинках, дарувати добро тим, хто поруч з нами. Довіряти один одному. Надавати допомогу і знати, що ви комусь потрібні.

 Енергізатор «Я – зірка».

 Звучить тихо легка музика.

 Ведучий. Сядьте зручніше і заплющіть очі. Зробіть два глибоких вдихи і видихи. Уявіть, що над вами висить золота зірка. Це – ваша зірка. Вона піклується, щоб ви були щасливими. Відчуйте її тепло. Уявіть, що ви теж випускаєте промінці ясного світла і це світло іде до всіх дітей у класі. Тепер надішліть своє світло людям, яких немає у цій кімнаті: батькам, знайомим, друзям. Попрощайтеся з зіркою і розплющіть очі.

 Давайте пограємо у гру «Ланцюжок побажань»

 Гра «Ланцюжок побажань».

 (Перший учень кожного ряду отримує картку із зображенням посмішки . За сигналом ведучого діти передають картку на інший кінець ряду. Потім картка повертається назад, але з гарними побажаннями до того, кому вона передається).

 Ведучий: - Вийшло?

 Дітей: - Не дуже.

 Ведучий. Важко було? Чому це сталося? Можливо тому, що ми не виявляємо наші найкращі якості кожного дня. Давайте робити це частіше. Тоді ми дійсно зможемо щось подарувати світові. Світ величезний. Кожен з нас є невеличкою частинкою земної кулі. Якщо кожна частинка буде чистою і доброю, то на Землі усе буде чистішим.

 Ми це зараз спробуємо зобразити наочно.

 Гра «Мій внесок у справу миру».

 (На дошці вивішується ватман із зображенням брудного океану. Дітям роздаються аркуші білого паперу у формі маленьких крапельок. Кожному пропонується написати свої побажання, що б він хотів би подарувати світу. Крапельки прикріплюються до зображення океану.)

 Ведучий. Наш океан став набагато чистішим, хоча ще залишилися темні плями. А це означає, що треба і надалі продовжувати дарувати світу добро і усе хороше. У Світі без миру, дружби і взаєморозуміння не прожити. Це повинен розуміти кожен і йти з цією думкою по життю.

 Потрібен мир – тобі й мені

 І всім на світі дітям!

 Не тільки вранці навесні

 Нехай нам сонце світить.

 Потрібен мир, трава в росі,

 Усміхнений нащадок.

 Потрібен мир усім-усім,

 Отриманий у спадок.

 Ведучий. Підсумуємо нашу зустріч.

 - Які результати нашої зустрічі?

 - Як ви почували себе під час роботи?

 - Взаємодія в межах групи допомагала чи перешкоджала вам?

 - Що нового про дружбу і мир ви дізналися у процесі роботи? Чи змінилося ваше ставлення до тих записів, які ви зробили на початку виховної години?

 Пропоную знову дописати початі фрази:

 • Друг це той, хто...

 • Мир - це...

 • З другом я часто...

 • Приятель і друг не зовсім одне й те саме, бо...

 • З другом можна...

 • Я товаришую з… тому що...

Інформування «Звідки до нас прийшов Новий рік?»

За царя Петра ялинки в будинках не ставили, а прикрашали гілочками, хвойними лапами. А що було до цього?

За існуючим благородному і красивому звичаєм, до дня новорічного свята вирощували в діжках квітучі вишні - і "свічки світу" горіли поруч із квітами на маленькому деревце. Так з незапам'ятних часів в багатьох будинках на Новий рік покрита біло-рожевими і ніжними пелюстками благоухала, подібно ошатною нареченій, слов'янська новорічна вишня, а не колючий ялина.

Але справедливості заради, слід зазначити , що звичай наряджати ялинку той же дуже давній: йому близько двох тисяч років. Чому ж люди стали прикрашати дерева? Вже дуже велика була в давнину магія дерева. У відомому Гороскопі друінов (древніх кельтських жерців, що поклонялися лісу, деревам) характер і доля людини пов'язана з "його" деревом (у кожної людини, залежно від дати народження). Наші давні предки вірили, що в деревах живуть ще й духи рослинності і родючості, від яких нібито залежить урожай хлібів, фруктів і овочів. Але могутні духи були не тільки добрими, але і злими, і потрібно було їх умилостивити подарунками.

Ну а вже вічнозелена ялина займала особливе місце серед всіх дерев. Вона була священним центром, "світовим древом", що символізує саме життя і нове відродження з темноти і мороку. Саме на ній, найбільшою в лісі, щорічно, в кінці грудня (коли починався "сонячний" рік) люди "розвішували різні подарунки" для духів, щоб зробити їх добрішими, щоб отримати багатий врожай. Ось і приносилася викупна жертва, як би відтворює першу жертву створення світу.

Стародавні європейці підвішували до зелених гілках їли яблука - символ родючості, яйця - символ життя, що розвивається, гармонії і повного благополуччя, горіхи - незбагненність божественного промислу. Вважалося, що вбрані таким чином гілки ялини відводили злих духів і нечисту силу (до речі, ялинові гілки підвішували і до стелі, ближче до дверей). Наряджали ялинку іграшками.

А повідали світу про все про це чи то волхви, чи то древні німецькі пастухи. Потім цей веселий і затишний звичай проник в особняки і замки. А там росли принцеси. Виростаючи, вони виходили заміж за іноземних принців (так вже раніше було заведено) і приносили німецький зимовий звичай в інші країни Європи. Саме юна німецька принцеса, видана заміж за спадкоємця британського престолу, нарядила в кінці XVII століття першу ялинку в Англії. Інша принцеса з Німеччини навчила цього французів. До речі деякі вчені вважають, що перша ялинка була прикрашена в XVI столітті в м. Ельзасі (що належав раніше Німеччини, а зараз це частина Франції).

Пізніше ялинки (справжні новорічні, а не гілочки ялини і сосни) прийшли і до нас. Ну а як же інакше? Як без них? Але по правді кажучи, сталося це не за Петра I, а лише в 30-х роках XIX століття. Отже, років триста тому наші предки вірили, що, прикрашаючи новорічну ялинку, вони роблять злі сили добрішим. Зараз про злих силах давно забули (хоча вони напевно є), але без красуні-еелкі-справжнісінький, прямо з лісу, або красивою штучною - як і раніше не обходиться жоден новорічне свято.

І на закінчення слід, мабуть, сказати, що в Росії доля ялиночки склалася не просто.

 Як і будь-яке західне нововведення, воно розвивалося з працею. Як відомо, звичай прикрашати житло ялинковими гілками пішов з Петра I. У 30-ті роки XIX століття ялинки ставилися на свято тільки в будинках петербурзьких німців. А публічно в столиці ялинки ставилися в столиці тільки в 1852 році. До кінця XIX століття еелкі стали головною прикрасою і міських і сільських будинків і в XX столітті були невіддільні від зимових свят аж до 1918 року, коли через приналежність прикрашеної ялинки до Різдва (тобто релігії церкви) вона була заборонена на цілих 17 років ( до 1935). І тільки в 1949 році 1 січня став неробочим днем. Так що ставити ялинки в будинках це не таке вже й давнє винахід, як може здатися. Йому у нас на Русі років 60-65 (не більше).

Ігри на свіжому повітрі

1: Безпритульний заєць

 З числа гравців вибирається мисливець і бездомний заєць. Решта гравців - зайці, креслять собі коло, і встають в усередину. Безпритульний заєць тікає, а мисливець його доганяє. Заєць може врятуватися від мисливця, забігши в будь-яке коло, тоді заєць, що стояв у колі, повинен відразу ж тікати, тому що він стає бездомним, і мисливець буде його полювати. Як тільки мисливець зловить зайця, він сам стає зайцем, а колишній заєць - мисливцем.

2: Британський бульдог

 Діти призначають двох ловців («бульдогів»). «Бульдоги» стоять з одного боку майданчика, а всі інші - з протилежного. За сигналом одного з «бульдогів» всі гравці повинні перебігти на інший бік. Але так, щоб гравця не зловили «бульдоги». Той, кого зловлять, стає ловцем. Гра продовжується до тих пір, поки всі бігуни не перетворяться на «бульдогів».

3: Дай руку

 Перед грою діти вибирають територію, за межі якої не можна вибігати. Обирається один ведучий - Салка, інші гравці вільно пересуваються по майданчику. Салка починає ловити гравців, які тікають від нього, при цьому діти прагнуть взятися за руки з найближчим гравцем. Взявшись за руки, вони зупиняються обличчям одне до одного. У цьому випадку Салка не має право їх всалити. Якщо Салка наздогнав одиночного гравця, вони міняються ролями.

4: Више ноги від землі

 Перед грою діти вибирають територію, за межі якої не можна вибігати. Потім вибирають одного ловця. Він починає ловити гравців, що тікають. При цьому діти намагаються відірвати ноги від землі (стати на лавку або камінь). У такому положенні ловець не має права їх всалити. Ловцеві забороняється підстерігати гравця, а інші не повинні залишатися з піднятими ногами більш ніж 20-30 секунд. Якщо ловець наздожене гравця, то вони міняються ролями.

5: Сардини

 Обирається один гравець, який йде ховатися, в той час, коли решта закривають очі і рахують до 30. Потім гравці по одному йдуть шукати того, хто сховався. Хто знайшов схованку - теж залишається в ній. Мета цієї гри: як можна швидше знайти гравця, який сховався. Той гравець, який останній знаходить місце, де ховаються всі інші, йде ховатися першим.

6: Втримай шарик

 Діти діляться на пари. Для кожної пари креслять коло діаметром 1м. Гравці встають в це коло, їм дається повітряна кулька. Вони повинні, не виходячи з кола, дути на кульку так, щоб вона піднімалася і опускалася над ними і над межами їх кола. Не можна «поправляти» траєкторію польоту кульки руками. Виграє та пара, яка зможе протриматися довше за всіх.

7: Дзеркальний відбиток

 Ведучий стає обличчям до гравців і робить різні рухи. А діти повинні повторювати, як у дзеркалі, всі його рухи. Хто допустив помилку, вибуває з гри. Перемагає той, хто жодного разу не помилився.

8:  Пригунці-горобчики

 Попередньо на асфальті крейдою креслять коло. У центрі кола стоїть ведучий - «ворона». За колом стоять всі гравці, які є «горобцями». Вони встрибують в коло і стрибають всередині нього. Потім так само з нього вистрибують. «Ворона» намагається зловити «горобчика», коли той скаче всередині кола. Якщо «горобчика» все-таки зловили, то він стає ведучим і гра починається спочатку.

  

Виховна година «Дерево міцне корінням, а людина - друзями»

Мета:      Поглибити і розширити поняття у дітей про дружбу, показати необхідність дружити, виховувати бажання бути другом; навчити дітей правильно вибирати друзів, знайомитися, спілкуватися і товаришувати.

Обладнання:   ілюстрації, записи на дошці, грамзапис “Пісня про дружбу», прислів’я про дружбу.

Хід виховного заходу

І. Організаційна частина.

ІІ. Вступна частина.

-    На цій виховній годині ми з вами поговоримо про дружбу та друзів.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Діти, послухайте вірш, який записаний на дошці:

Дружба, дружба над усе

Дружба радість нам несе

Дружба всім нам дорога

Дружба жити помога.

-    Я вам розповім одну історію, а ви уважно слухайте, а потім скажете мені чи є головні герої товаришами.

                                        Два товариша

     Одного літнього ранку двоє кращих друзів пішли на прогулянку до лісу, а там їм зустрівся великий ведмідь. Один з друзів відразу зник, а інший зостався. Хлопчик дуже злякався, ліг на землю і затаївши подих прикинувся мертвим. Серце страшенно калаталося, але ведмідь понюхав хлопчика і пішов геть.

 Потім до хлопчика підійшов товариш і запитав чи той дуже злякався, а хлопчик відповів:  «Не може називатись другом той, хто утікаючи залишає друга у біді».

-    Отже, чи можна цих хлопчиків назвати товаришами?  (Чому?)

-     Дружба – це найбільший скарб, який має людина в своєму житті.

-    А як ви розумієте поняття «друг», «товариш», «дружба»?

«Друг» - людина, якій довіряємо, яку поважаємо, заради якої можемо пожертвувати всім.

«Товариш» - людина з якою можна порадитися, з якою можемо займатися спільною працею.

«Дружба» - це такі відносини між людьми, коли вони поважають один одного.

«Дружба» – це правда і чесність кожного.

-    Послухайте і запам’ятайте кілька правил дружби:

    

   

-    Діти у кожного з вас є друзі?

-    Розкажіть про них і чому ви з ними дружите?

-    Який ваш найкращий друг?

-    А зараз я пропоную вам послухати прислів’я і пояснити їх:

1)  Скажи мені хто твій друг і скажу хто ти.

2)  З добрими людьми завжди можна злагоди дійти.

3)  Вірний приятель – то найбільший скарб.

4)  В лиху годину узнаєш вірну людину.

- Діти, я пропоную вам позмагатися. Я читаю вам прислів’я , а ви його продовжуєте:

1)  Не май 100 рублів, а май 100 (друзів)

2)  З ким поведешся, того й (наберешся)

3)  Друга шукай, а знайдеш (тримай)

-    Назвіть друзів Вінні Пуха

-    З ким дружив крокодил Гена

-    Добре, молодці: всі ви дуже кмітливі.

-    А зараз послухайте вірш і скажіть, що це значить дружити:

Що це значить – не дружити

Жити так – одинаком

Не дружити – не ходити

Не дверима , а вікном,Це без друга, без подружки

На перерві у кутку

 Розправлятись самотужки

З апельсином нашвидку

Це дивитись, наче в книжку

 Набік з видом пом’ятим.

А насправді тишком-нишком.

Роздавати штурхани.

В школі жити не дружити

Це повірте все одно,

Що заплющивши сидіти

І дивившись у вікно.

-    То чи можливо жити без друзів?

-    А чому? Хто хоче розповісти про свого друга?

-    Діти, уявіть собі, що ви потрапили на безлюдний острів разом зі своїм другом. Їжі вистачить вам тільки на одну людину, їсти хочете обоє. Як ви вчините в такій ситуації? З’їсте все самі, чи розділите все порівну? Чому?

 А ще пам’ятайте , діти! Є така книга в Україні «Декларація прав дитини». У ній написано : «Ніхто не має право ображати іншу людину, принижувати її і жартувати з нею. Всі народжуються вільними і рівними».

Отже, мир і злагода перш за все починається в колективі.

«Давайте жити дружно!»

 ІV.  Підведення  підсумків.

-    Що таке дружба?

-    Кого можна вважати другом?

-    Які ви запам’ятали прислів’я?

Вірші про Україну

Перше наше слово з нами повсякчас,

Мати-Україно, ти одна у нас!

Ниви і діброви, і садів окрас —

Рідна мати Батьківщино,

Ти ж одна у нас!

 Хай же мир і дружба поєднають всіх,

І дзвенить дитячий безтурботний сміх.

Нам зоріє доля світла і ясна.

Рідна мати Батьківщино,

Ти ж у нас одна!    (М.Сиингаївський)

Мій край - Роман Купчинський

Україна — край мій рідний

Від Кавказу по Карпати,

І веселий, і свобідний,

І великий, і багатий.

Де є в світі кращі ріки,

Як Дністер, Дніпро-Славута?

Хто покине їх навіки,

Тому в серці вічна смута.

Де є в світі кращі гори,

Де таке повітря свіже?

Де шумлять так гарно бори

І хвилює спіле збіжжя?

Де ясніше сонце світить,

Де гарніше зорі сяють?

Де ж солодше пахнуть квіти —

Як у нашім любім краї!

Без верби й калини - Наталка Талиманчук

Хто свій рід забуде,

Рідних маму й тата,

Той хай не вертає

До своєї хати.

Пам’ятаю, мамо,

Твоє тихе слово,

Що мене учило

Добру та любові.

«У вербі, дитино,

Сонце прокидається,

На гілках калини

Діти колихаються».

Опустила віти

Червона калина,

Тихо шепче з вітром

Верба й тополина.

А до мене знову

Мамин голос лине:

«Без верби й калини

Нема України»

Наша Батьківщина - Леонід Полтава

Там, де море є глибоке,

Де заквітчані Карпати,

Де степи такі широкі,

Що очима не обняти, -

Там є наша Батьківщина -

Україна!

Там, де сонечко іскриться,

Де весняний вітер віє,

Де на горах є столиця -

Наш великий, славний Київ,

Там є наша Батьківщина -

 Україна!

Україна - Іванна Савицька

Україна, любі діти,

Наш чудовий край.

 Там ліси і полонини,

І луги, і гай.

І річок прудких багато,

І рибок в них тьма,

Все те, все, кохані діти, -

Вітчизна свята.

Україна - це біленьки

У садках хатки,

Ниви збіжжям засіяні,

Запашні квітки

 І міста розлогі, чисті,

Знай, дитя, це, знай.

 Україна наша рідна –

Це чудовий край.

Україно, Україно,

Мій рідний краю,

Цілим серденьком дитини

Я тебе кохаю.

І щодня шлю молитву

Всевишньому Богу,

Щоб послав нам в Україну

Щасливу дорогу.

Виховна година «Ти – вихована дитина?»

Мета: узагальнити знання учнiв про секрети вихованої людини, про правила поведiнки вдома, у школi, в громадських мiсцях; спонукати до пiклування про рiдних, близьких, оточуючих; виховувати любов та пошану до оточуючих людей.

Обладнання: плакат iз девiзом, картки з прислівями, памятки.

Хiд виховної години

 І. Органiзацiйна частина.

Девiз:  Нехай живе ввічливість i доброта!

             Нехай живуть доброзичливі обличчя!

 II. Основна частина.

      1. Розповідь учителя.

 Людина з самого свого народження живе серед людей. Серед них робить свої перші кроки і говорить перші слова, розвивається і розкриває свої здібності.

Давайте порахуємо, з скількома людьми ми зустрічаємося щодня:

 удома ми спілкуємося з рідними: мамою, татом, братами і сестрами, з сусідами;

 у школі – з вчителями, шкільними товаришами, бібліотекарем;

 у магазині – з продавцем, касирами, незнайомими людьми;

 на вулиці – з перехожими; старими і молодими людьми, дорослими і однолітками. Важко полічити, скільки людей за один день побачиш; з одними тільки вітаєшся, з іншими поговориш, пограєш, третім відповіси на питання, до когось сам звернешся з проханням.

 Кожна людина знаходиться в постійному спілкуванні із знайомими і незнайомими людьми у дома, в школі, на вулиці, в магазині, в кіно, в бібліотеці і так далі. Всі ми знаємо, що поведінка іншої людини, привітно або грубо сказане слово нерідко залишають в душі слід на цілий день.

Часто гарний настрій у людини залежить від того, чи надали йому уваги, чи були з ним привітні, доброзичливі при спілкуванні, і як образливо буває від неуваги, грубості, злого слова.

   Отже, сьогодні на уроці ми поговоримо про вихованість, ознаки вихованості і особливу увагу звернемо на те чи є ви вихованими дітьми.

  А що ж означає бути вихованими?

Бути вихованим — це означає бути уважним до iншого, делiкатним, тактовним, скромним, ввiчливим, поступливим, не дріб’язковим.

   Дуже багато часу ми з вами проводимо в школі, тому сьогодні говоритимемо про правила поведінки в школі, а також про моменти нешанобливого відношення, тобто такого, після якого виникають образи. Як правило, образи взаємні.

   На жаль, не у всіх шкільних колективах затверджуються правила ввічливості, привітності, делікатності. Треба задуматися над своїми помилками в поведінці. Рівний дружний тон, увага один до одного, взаємна підтримка укріплюють стосунки.

   І навпаки, безцеремонність або грубе звернення, нетактовність, образливі прізвиська, клички боляче ранять, різко погіршують ваше самопочуття. Деякі вважають, що все це дрібниці, дурниці. Проте грубі слова завдають багато болю. Недаремно народ склав мудрі приказки про роль слова в людських взаєминах: “Від одного слова та навік сварка”, “Бритва скребе, а слово ранить”, “Ласкаве слово - це весняний день”.

  Важливим показником ввічливості людини є її вміння вітатися. У світі існує багато різних привітань.

   Так жителі Тибету, наприклад, вітаючись знімають свій головний убір правою рукою. Ліву руку вони закладають за вухо і висовують язика. Європейці обмежуються як правило, тим що піднімають шляпу і роблять легкий уклін. У японців для привітань застосовуються три види поклонів найнижчий, середній уклін під кутом 30 ° і легкий уклін.

  Давайте перевіримо, чи знаєте ви основне правило таких привітань.

- Хто вітається першим – чоловік чи жінка?

 - молодший чи старший?

 - керівник чи підлеглий?

 - Учень чи вчитель?

  Ще одне правило: не слід чекати, доки з вами привітається людина. Пам’ятайте: першим вітається вихованіший, то ж давайте постійно доводити собі та оточую чим, що ви – вихована людина.

  Але є деякі виключення з цих правил: хто заходить у кімнату першим вітається з присутніми, а той, хто, виходить, - перший прощається з людьми, які залишилися у приміщенні.

 2. Читання й обговорення оповідання В. Сухомлинського «Здрастуйте».

Лiсовою стежкою йдуть батько і маленький син. Тиша. Сонце свiтить. Стукає дятел. Дзюрчить струмок у лiсовiй глушинi. Раптом син побачив, що назустрiч їм iде бабуся з паличкою.

 — Тату, куди iде бабуся? — запитав син.

 — Побачити, зустрiти чи провести,— вiдповiв тато.

 — Коли зустрінемось з нею, ми скажемо їй здрастуйте,— сказав батько.

 — Навiщо їй казати це слово? — здивувався син. — Ми зовсiм не знайомi.

 — А ось зустрiнемось, скажемо їй «здрастуйте», тодi побачиш, для чого.

Ось i бабуся.

 — Здрастуйте,— сказав син.

 — Здрастуйте,— сказав тато.

 — Здрастуйте,— сказала бабуся й усмiхнулася.

І син iз здивуванням побачив: все кругом змiнилось. Сонце засвiтило яскравiше. По верхiв’ях дерев побiг легенький вiтерець, листочки заграли, затремтiли. В кущах заспiвали пташки — до цього їх не було чути. На душi у хлопчика стало радiсно.

 — Чому це так? — запитав син.

 — Тому, що ми сказали людинi «здрастуй» — i вона усмiхнулась.

Запитання вчителя:

 Що мав на увазi тато, говорячи: «А ось зустрiнемось, скажемо їй «здрастуйте», тодi побачиш, для чого» (коли людина вiтається — це вона робить приємно ближньому чи собі)

 Чи була у вас така ситуацiя: привiтатись чи просто пройти мимо?

3. Колективне складання правил вихованої людини.

Потрiбно з людьми бути ввiчливими, чуйними, уважними, гостинними...

Потрiбно допомагати старшим.

Пiклуватися про менших.

Не можна допускати образливий тон, недбалість, неуважнiсть до рiдних, близьких, знайомих, iнших людей...

Перед тим, як вийти на вулицю, подивiться у дзеркало — чи все гаразд у вашому костюмi...

Якщо назустрiч йде старший за тебе, або дiвчинка, — дайте дорогу...)

 4. Тест. «Чи вихованi ви?»

 Дiти, уважно прослухайте запитання-тести i виберiть правильну вiдповiдь, за яку отримаєте один бал.

Кожен iз нас знає, що вiд того, як людина поводить себе iз iншими людьми, залежить:

ставлення до неї оточуючих;

її заробiтна плата, бали успiшностi;

тривалiсть життя людини.

Вiзитна карточка людини пiд час знайомства, розмови:

одяг;

культура поведiнки;

розповiдь про свої здобутки, досягнення.

 Чи можна смiятися з широко вiдкритим ротом?

можна;

такий смiх недоречний;

можна, але не бажано.

 Як необхiдно сидiти на стiльцi?

Злегка похитуючись;

сидiти на краю стiльця;

вiльно, не горблячись i не спираючись.

 Ви збираєтеся до школи, йде дощ, потрiбно брати парасольку. Але вже пiсля урокiв дощ закiнчився. Як ви будете нести парасольку, повертаючись додому?

вертикально;

горизонтально;

розмахуючи на всi боки.

 В якому одязi ви повиннi ходити до школи?

в супермодному;

в зручному;

в шкільній формі.

 Ви ненароком когось пiд час перерви штовхнули. Що ви скажете?

вибачте;

ти, що не бачиш, куди йдеш.

пройдете повз не сказавши ні слова.

 На подвiр’ї школи розмовляють двоє вчителiв. Серед них ваша вчителька. Проходячи повз них, ви скажете:

«Доброго дня!».

Привіт;

 Що прикрашає людину?

рiшучiсть;

скромнiсть;

сила волi.

 В кімнаті знаходились батьки, дідусь, бабуся і онук. До них в гості прийшов сусід. Хто першим повинен привітатись?

а) онук

б) сусід

в) бабуся і онук

Результати: якщо у Вас більше 7 правильних відповідей, значить Ви вихована дитина.

 5. Розв’язування моральних ситуацiй.

 Роздивимось  зібрані  матеріали, вияснимо  поведінку, і  як  треба  себе  поводити.

 1)   Сашко  в  трамваї  повному, -

Розсівся  він  «як  слід».

А  біля  нього  згорблений

Стоїть  старенький  дід.

Хтось  до  Сашка  звертається :

- Чи  вас  у  школі  вчать,

Як  місце  дати  старшому.

Як  старших  поважать?

- Та  вчать ! – Сашко  відказує -

Але  оце  якраз

Розпочались  канікули –

Ніхто  не  учить  нас.

Що  повинен  зробити  Сашко? Коли  потрібно  так  зробити? (повинен  встати  і  з  лагідною  посмішкою  сказати : «Сідайте, будь – ласка, тут  вам  буде  зручно», і  так  робити  завжди  і  під  час  навчання, і  під  час  канікул).

2)  По  коридору  йде  вчителька, в  руках  у  неї  книжки, зошити, портфель.  Назустріч  їй  учень. «Добрий  день», - і  пішов  далі.

Що  повинен  був  зробити  хлопчик? (допомогти  вчительці  донести  речі).

3)  Вулицею  йде  старенька  бабуся. Вона  несе  кошик  із  картоплею.  Раптом  кошик  випав  із  її  рук  і  картопля  розсипалась. Назустріч  їй  біг  хлопчик. Він  зупинився, подивився  і  побіг  далі.

Що  повинен  був  зробити  хлопчик? (допомогти  зібрати  овочі).

 6. Дидактична гра «Пізнайте самих себе».

Біля Вас розміщені дві коробочки. На яких написано «Вихована людина», «Не вихована людина». Біля коробочок на лисках написано риси характеру людей. Спробуйте визначити, які риси характеру належать вихованій, а які не вихованій людині.

Жорстокiсть, балакучiсть, стриманiсть, чуйнiсть, заздрість, смiливiсть, грубiсть, добродушнiсть, готовність допомогти, справедливiсть, безтактність, тактовнiсть, щирiсть, зрозумiлiсть, милосердя, толерантність, взаєморозуміння, брехливість, доброта, ввічливість, злість

6. Скарбничка народної мудрості.

 Складіть з двох частин прислів'я про культуру поведінки:

Від слова порятунок, і від слова погибель.

Від одного слова      та навік сварка,

Бритва скребе, а слово ранить,

Ласкаве слово - це весняний день.

Поводься з людьми так, як би ти хотів,    щоб поводилися з тобою.

Від теплого слова     й лід розмерзає.

Шабля ранить голову,         а слово - душу.

Удар забувається,     слово пам´ятається.

Ніщо не дається так дешево і ніщо не цінується так дорого,     як ввічливість.

Дурний язик  голові не приятель.

Мудрий не все каже, що знає,        а дурень не все знає, що каже.

ІІІ. Підсумок виховної години.

Обговорюються якості вихованої людини. Діти отримують на згадку пам’ятки «Що означає бути вихованою дитиною». (Вчитель роздає пам’ятки учням).

Година спілкування «Учись себе перемагати»

Мета: вчити учнів виробляти силу волі, старанність. Розвивати наполегливість. Виховувати самодисципліну, любов до праці.

Учень.

 Як важко голову підняти,

 Щоб вранці з ліжка підвестись,

 І все спочатку починати

 Та слухати: «Учись! Учись!»

 І знову ліжко застеляти,

 І зуби чистити весь час.

 День в день до школи простувати

 У свій такий знайомий клас.

 А як було б чудово жити.

 Щоб спати, скільки захотів.

 І щоб до школи не ходити,

 Та не вивчати дієслів.

 І щоб нічого не робити,

 А тільки гратись у дворі.

 Чи просто байдики побити

 До темноти, аж до зорі!

Учениця.

 Оце то так!

 Так ти ж ледащо,

 Лінивець просто неземний!

 Ну, не повірю я нізащо,

 Що ти насправді є такий!

 Без праці в світі не прожити,

 І без порядку теж — ніяк!

 Весь час потрібно щось робити,

 Інакше — виростеш лайдак!

Учень.

 Нам треба так багато знати,

 Усе навчитися робить.

 Учись себе перемагати —

 Без праці в світі не прожить!

 Як ще й науки не вивчати,

 То як безграмотному жить?

 Учись себе перемагати

 І не вагайся ні на мить!

Учень.

 Привчайся змалку до порядку

 І силу волі виробляй!

 Раненько встань, зроби зарядку

 І гарно ліжко застеляй.

 Відчуй водички прохолоду,

 До школи з радістю біжи.

 А не роби собі на шкоду,

 Навік з порядком подружи!

 Навчися сонце зустрічати

 І відкривай чудовий світ.

 Учись себе перемагати

 З маленьких літ!

Учитель. Учись себе перемагати — це так важливо у житті. Як ви гадаєте, що означає цей вислів? (Відповіді учнів.) Себе перемагати — це означає дотримуватися порядку, коли тобі цього навіть не дуже хочеться. Вчасно сісти за уроки, коли тобі дуже хочеться порушити розпорядок дня і ще пограти у футбол. Виконати доручення тата чи мами, коли ти захоплено дивишся телепередачу і тобі зовсім не хочеться підвестися з дивана. Є багато такого, що ти його ніколи б не робив, але треба це зробити.

Всі ми, дорослі і діти, живемо в людському суспільстві і залежні від нього. У кожному суспільстві є свої закони і порядки, але ніде не люблять лінивих, нероб, лайдаків і лежнів. Вони не приносять користі, а за законом кожна людина повинна бути корисною тому суспільству, в якому вона живе. Такий порядок у людей. Навіть серед звірів є свої закони, і всі їх дотримуються, бо інакше вони не виживуть у цьому світі. Так само і люди повинні виконувати певну роботу, дотримуватися правил порядку. Уявіть собі, що люди, котрі виконували певну роботу, враз не прийшли, бо їм не захотілося. Що ж буде? (Відповіді дітей.) Погасне світло в будинках, не прийдуть у дім тепло і вода, не буде в магазинах продуктів та одягу, зупиниться транспорт. Як далі жити?

Отже, все залежить від людей. Одні люди печуть хліб, вирощують овочі та фрукти, а інші виробляють машини, верстати, літаки, хтось робить тканину, а потім з неї шиють одяг. А всі разом працюють один для одного і для всього суспільства. Люди похилого віку вже на заслуженому відпочинку, тому що вони вже відпрацювали багато років і тепер не мають сили працювати, а тому за них дбає держава, виплачує їм пенсії, дає певні пільги. Маленькі діти також ще нічого не виробляють і не вирощують, бо вони поки що нічого не вміють і не можуть. Але їх суспільство вчить, дає їм освіту, привчає до роботи і до порядку, щоб тоді, коли діти, досягнувши вісімнадцяти років, могли продовжити, своє навчання, приступити до роботи чи йшли служити в армію, щоб захищати свою Вітчизну. Ось такі закони і порядки у нашому суспільстві і їх треба дотримуватися, щоб жити у мирі та злагоді з людьми та законом. Тому ви мусите навчитися звикати до порядку, Щоб виховати в собі силу волі — це найважливіше! Бо як немає сили волі, то не буде щастя й долі! Як ви гадаєте, чому так говорять? (Відповіді дітей.) Якщо людина не вміє і не може змусити себе працювати, вчитися, виконувати покладені на неї обов’язки — це означає, що вона не має сили волі, не вміє себе організувати, а тому з такої людини виростає лежень, який потім не вмітиме добре працювати, а через те його ніхто не захоче брати на роботу.

Чи можна прожити без роботи? (Відповіді дітей.) Так, без роботи людині не прожити, бо правду в народі кажуть: «Хто не робить, той не їсть», «Хочеш їсти калачі, не сиди на печі». Отже, щоб у майбутньому мати добру роботу, добре заробляти і гідно жити, потрібно змалку привчати себе до порядку і до праці.

А ще треба виробляти добрі звички. Як ви гадаєте, які? (Відповіді учнів.) Це і рано вставати, і вчасно лягати спати, дотримуватися режиму дня, бути охайним і старанним, стежити за своїм одягом і взуттям, до роботи ставитися з повагою і виконувати її старанно. Всяка робота важлива і потрібна, тому треба навчитись усе робити. В житті все треба вміти робити. Оскільки, як каже народна мудрість, все, що знаєш, і все, що вмієш, за плечима не носити. Знання — це найлегша ноша, проте найцінніша. А в житті ці знання рано чи пізно можуть знадобитися, тільки людина не може наперед знати, що саме знадобиться їй у житті, а ось ті вміння і знання, що вона має, можуть їй стати у пригоді. Тому лінивим бути соромно. У народі про них складено чимало приказок і прислів’їв. Спробуйте навести приклади, де йдеться про лінивих. (Діти називають приказки, прислів’я та порівняння.)

Наприклад:

Їсть за вовка, а робить за комара.

У лінивого піч до спини пристала.

Не б’є, не лає, та ні про що не дбає.

Лежачий камінь мохом обростає.

День гуляє, три слабий, а на п’ятий — вихідний.

Хто лінивий, той і сонливий.

Як спати до дня, то присниться бридня.

Лінивому все ніколи.

Що напряла, те й мишка вкрала.

Ледаще на віник та на смітник годяще.

З лежі не буде одежі, а зі спання не купиш коня.

Приказки та порівняння можна написати на плакаті або на дошці. Діти пояснюють значення прислів’їв, приказок і порівнянь.

Учитель. А ще треба навчитися розпочату справу доводити до кінця. Це дуже важливо. Як кажуть у народі: «Хороший початок — половина діла, а хороший кінець — ділу вінець». Що почав, те треба закінчити, і тоді побачиш результат своєї праці, навчишся бути організованим. Коли ж кинув розпочату справу, то до неї дуже важко потім повернутися, а то й зовсім неможливо. Коли ти почав одну справу і залишив, потім другу і знову залишив, а тоді ще й третю, то з такої дитини виростає неорганізована людина, яка й потім ніколи нічого в житті не доведе до пуття, бо таку вже вона в собі виробила звичку. А всі звички виробляються в дитинстві і йдуть з людиною у доросле життя. Тому так важливо виробляти в собі добрі звички і дотримуватися порядку.

Організована людина має на все час, вона всім допоможе, з такою людиною і спілкуватися приємно, бо з нею є про що поговорити. Тому і ви ніколи не лінуйтеся, виробляйте у собі силу волі, добрі звички, доводьте розпочату справу до її завершення, вчіться вчитися, а для цього вмійте себе перемагати. Це досить нелегко, але хто сказав, що ви цього не зумієте зробити? Навіть коли вам не дуже хочеться сідати за книжку — зберіть свою волю в кулак і сядьте за стіл, щоб підготувати уроки, напишіть вправу, вивчіть правила, і ви побачите на наступному уроці, як це приємно бути обізнаним, організованим. До вас всі ставитимуться з повагою. Звичайно, спочатку буде важко, але згодом ви звикнете і буде набагато легше. Головне — не лінуватися! Легко — не робити нічого, проте з лінню важко жити.

Слід добре-добре пам’ятати

 І щоб не збитися з путі

 Навчись себе перемагати,

 А це найважче у житті.

 Нелегко з сонечком вставати,

 Коли зарошений весь світ.

 Тоді так хочеться поспати,

 Та і тобі ще мало літ.

 Нелегко й мило в руки брати

 Й вода холодна, аж пече.

 Так добре у садку лежати,

 Коли на сонці гаряче.

 Й науки нащо ті вивчати?

 Все б грався, бігав і гуляв.

 Учись себе перемагати,

 Ще поки ледарем не став.

 Дивись, і пташечка працює,

 В гіллі собі гніздечко в’є.

 Он бобрик гребельку будує,

 І мостить дрізд гніздо своє.

 Ось мишка діткам нірку риє.

 Працюють бджілоньки малі.

 Усяк робити щось уміє,

 Щоб не пропасти на Землі.

 А ти на цій Землі — Людина,

 Тому учися і працюй.

 Людина вміти все повинна,

 Тож силу волі ти гартуй!

 Бо треба так багато знати,

 Щоб в світі цім розумним стать.

 Учись себе перемагати.

 Умій себе перемагать!

Година спілкування  «Землю прикрашає сонце, а людину – праця»

Мета: формувати в учнів уявлення про працю як першооснову життя людини; допомогти усвідомити, що праця робить людину відповідальною, дисциплінованою; виховувати повагу до людей різних професій і бережливість до результатів праці дорослих .

Обладнання: фотовиставка «Так працюють наші батьки»; аркуші паперу, олівці, виставка книг з теми, конверти із завданнями .

Хід уроку

І. Організаційна частина.

 Пролунав і стих дзвінок,

 Починається урок.

 Він і перший, і цікавий ,

 Бо гостей зібрав чимало –

 Тож і ми часу не гаймо –

 Вже роботу починаймо!

ІІ. Повідомлення теми уроку.

 Гра «Де я була?»

 - Я бачила комбайн. Де я була?

 - Я бачила багато книг. Де я була?

 - Я бачила верстат. Де я була?

 - Я бачила шприци. Де я була?

 - Я бачила виставку. Де я була?

 - Я бачила ведмедя. Де я була?

Вчитель: Що об’єднує ці слова? Прочитайте запис на дошці: «Землю прикрашає сонце, а людину – праця».

 - Поясніть його значення.

 - Отже, про кого і про що ми будемо говорити на уроці? (Відповіді учнів).

Вчитель: Ви правильно зрозуміли, що сьогоднішній наш урок присвячений праці і людям праці.

ІІІ. Вивчення матеріалу уроку.

1. Бесіда.

 а) Життя – це праця і бережливість. Усі найцінніші винаходи людей – це результат їхньої наполегливої праці протягом тривалого часу. І зараз ми побачимо, як праця людини змінювала, удосконалювала речі, які нас оточують. Зверніть увагу на схему:

 Руки – дошка – пральна машина – машина-автомат (вчитель пояснює).

 б) Робота в групах. Наведіть свій приклад, як праця людей змінила їхнє життя на краще.

2. Робота з фотовиставкою.

Вчитель. Щоденно працюють і дбають про добробут сім’ї і ваші батьки. Розкажіть, будь ласка, про їхні професії. (Розповіді дітей).

3. Виступи батьків (перукар, електрик, механізатор, кухар).

4. Вчитель: А які ще професії людей вам, діти, знайомі?

 - Кожен з вас, напевно, вже зараз мріє кимось стати.

 - Виконаємо вправу «Політ у мрію». На чистому аркуші паперу «зобразіть», будь ласка, свою мрію: малюнком або словами (за бажанням діти озвучують написане чи намальоване).

ІV.Фізкультхвилинка.

5. Продовження бесіди:

 - А що потрібно робити вже сьогодні, щоб ваші мрії здійснилися?

 - Які риси характеру допомагають людині у досягненні мрії?

 - Що відчуває людина, досягнувши бажаного результату від роботи?

 - Чи доводилось вам переживати такі почуття?

 Розкажіть про це.

6. Робота над оповіданням В.Сухомлинського «Проганий день».

 (Сухомлинський В.О. Чиста криниця: Казки, оповідання, етюди: Для сімейного читання. – К.: Веселка, 1993. – С.166).

 - Чому оповідання має таку назву?

 - Людей яких професій згадує автор у творі?

 - Що ж потрібно робити, щоб не було прогаяних днів? Дайте поради Петрикові.

 - Чого вчить це оповідання?

7. Робота над прислів’ями: «Збери намисто».

 а) Кожна група «збирає» прислів’я із окремих слів, пояснює їхнє значення.

 - Маленька праця краща за велике безділля.

 - Менше говори – більше роби.

 - Бджола мала, а й та працює.

 - По роботі майстра пізнаєш.

 - Сумний день до вечора, коли робити нічого.

 б) «Пантоміма». Для цих самих груп на аркуші (в окремих конвертах) написано по одному слову, яке означає професію людини. Завдання групі: за допомогою міміки, жестів один учасник повинен зобразити цю професію так, щоб всі учні класу здогадалися). Можливі варіанти: пожежник, актор, учитель, кондитер, продавець.

8. Гра з м’ячем: «Назви предмети». Вчитель кидає м’яч і називає професію. Той учень, який впіймав м’яч, повинен назвати три предмети, які стосуються цієї професії.

Зразок: Муляр – цегла, цемент, будинок…

 Лікар – ліки, шприц, халат…

V. Підсумок уроку.

 а) Бесіда:

 - Чи сподобався вам урок?

 «Дискусійна шкала»:

 Про що і про кого ми говорили?

 Які професії ви запам’ятали?

 Чи є серед усіх професій якась одна – найголовніша? Доведіть це. (Вислови дітей).

 б) Заключне слово вчителя про те, що всі професії важливі, потрібні і головне в кожній – добре знати своє діло, відповідально ставитися до своїх обов’язків.

Вірші про здоровий спосіб життя

             

      Здоров’я

Здоров’я — розкіш для людини,

 Найбільша цінність у житті.

 Як є здоров’я день при днині,

 Можливість є йти до мети.

 Тоді є радість, щастя, диво,

 Краса у крапельці роси.

 Тоді людина йде щасливо

 Серед безмежної краси

 Й чарівність світу відчуває.

 Для неї в хмурість — дні ясні.

 Вона всі труднощі долає

 Й співає радісні пісні.

 Вона — здорова! Це чудово,

 Бо їй нічого не болить.

 Вона добро творить готова.

 І це прекрасно! Можна жить!

Головне — здоровим бути —

 Це потрібно всім збагнути!

 Бо як є здоров’я й сила,

 То весь світ людині милий.

 Й думка в неї веселенька,

 І тоді вона жвавенька.

 Все їй хочеться робити,

 І сміятись, і радіти.

 А як тільки захворіє —

 Зразу й сонечко тускніє.

 Тому це запам’ятай

 Й про своє здоров’я — дбай!

А як здоров’я зберегти?

 Будь розумниця, дитинко,

 І здоров’я бережи.

 У кишені май хустинку

 Й слів поганих не кажи.

 Руки з милом мий щоденно

 Після гри і до їди.

 Та життя сприймай натхненно,

 Будь здоровою завжди!

Як думав Василько...

 Думав Вася, Танін брат,

 Щоб здоровим стати,

 Треба їсти — все підряд

 І побільше спати.

 Так Василько і робив,

 Враз, як прокидався,

 Щось жував він, їв і їв,

 Просто — запихався.

 Став гладкий — не підбіжить!

 Та і йти не може...

 Як такому в світі жить,

 Хто тут допоможе?

Яку пораду треба дати Василькові, щоб стати здоровим і гарним?

Чому необхідно дотримуватись режиму харчування?

А що треба дітям їсти, щоб бути здоровими?

Як думала Оленка...

 Думала Оленка так: щоб здоров’я мати,

 Треба їсти їй буряк, пити чай із м’яти,

 Їсти супчики й борщі, вареники з сиром,

 І котлетки, й вергунці, але знати міру.

 Прокидатись на зорі, зарядку робити,

 Помагати у дворі, з дітьми в мирі жити.

 Ще трудитися щодень, волю гартувати,

 І завжди співать пісень, словом, не тужити!

 Чемні говорить слова та людей вітати,

 Добрії робить діла, менших захищати.

Чи правильно міркувала Оленка?

Чому треба привчатися до роботи?

Чому Оленка думала, щоб бути здоровою, то треба говорити хороші слова, вітатися...

Яке прислів’я говорить про те, що для здоров’я важлива добра думка?

Порівняй думки дітей і зроби висновок.

Бесіда  «Народні звичаї»

Мета. розкрити значення слова «традиція»; розширити знання учнів про українські народні традиції; формувати шанобливе ставлення до родинних, шкільних, народних традицій; виховувати любов до рідного краю.

Учитель. Сьогодні ми поговоримо про народні традиції.

Тлумачний словник пояснює слово «традиція» як досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління. Це неписаний закон, якого дотримуються з давніх часів і який став загальною нормою у житті суспільства.

Поміркуйте, які ви знаєте традиції нашого народу, своєї сім’ї, родини, своєї школи... (Відповіді учнів.) У нашій школі, наприклад, традиційно проводиться Свято першого дзвоника, на якому зустрічають маленьких першокласників і вітають їх у школі. Також традиційно відбувається Свято останнього дзвоника, на якому розказують про успіхи учнів і прощаються з випускниками школи, кажуть їм напутні слова, зичать доброї дороги в житті. І ще багато може бути традицій у кожній школі — це і спартакіади, і предметні олімпіади, і вечори зустрічі з випускниками, і різні фестивалі тощо. Словом, у кожній школі є свої традиції, які склалися в процесі роботи від самого її заснування і до яких завчасно готуються всі учні. Це дуже добре, адже кожна така традиція організовує учнівський колектив, згуртовує його, зміцнює, здружує і передається як естафета наступним поколінням учнів. Це і є шкільна традиція.

А бувають ще свої традиції і в класі, адже діти проводять у школі багато часу і все їхнє дитинство та юність проходять у класному колективі школи. Тому за цей час і складаються певні традиції. І бажано, щоб це були хороші традиції, де панує доброта і взаємоповага, співчуття і щирість, де всіх єднає дружба і взаємодопомога, де діє правило: «Один за всіх і всі за одного».

Учень.

 Живе традиція у класі —

 Йде боротьба із лінню в нас!

 Питання, що стоїть на часі,

 Важке, та в нас хороший клас.

 Усі долаєм перепони,

 Бо з лінню боремося ми.

 То ж діють в нас такі закони,

 Щоб стать хорошими людьми.

Учениця.

 І що ж ви робите, питаю,

 Щоб лінь у класі не жила?

 Б’єте її, ну я не знаю...

 Якщо вона усе ж прийшла?

Учень.

 Чудна! Тож ліні так не видно,

 Вона невидимо пливе.

 Та нам завжди буває стидно,

 Якщо вона між нас живе.

 Тому вчимося ми у школі,

 Часу не тратимо дарма.

 Гартуємо всі силу волі —

 Тому і ліні в нас нема!

Учениця.

 Вам, часом, нудно не буває,

 Коли стоять погожі дні?

 Як все цвіте, усе співає?

Учень.

 Сказати чесно? Зовсім ні!

 Важливо організувати

 Навчання й відпочинку час.

 І будеш все тоді встигати,

 І в тебе буде все гаразд!

Учитель. Діти, подумайте, чи є традиції в нашому класі і які вони? Яку б традицію ви ввели у свій класний колектив? І що для цього потрібно? (Відповіді учнів.) Традиції класу не такі довговічні, як традиції школи, бо в класі учні живуть і навчаються 11 років, а школа може працювати і сотні років. А от народні традиції, які живуть у суспільстві, можуть налічувати і тисячі років. Вони склалися історично і випробувані часом, перевірені всім життям людей.

В основі народної традиції лежить досвід багатьох поколінь, все те найкраще, що люди несуть через життя з минулого в майбутнє.

Наші традиції прийшли з глибокої давнини, бо український народ дуже древній, багато тисяч років живе на цій землі, тому й традиції наші такі глибокі і давні. Але кожне покоління додавало до них щось своє, сучасне, передове, неповторне. Адже час не стоїть на місці, розвиваються суспільство і наука, люди отримують більше знань, більше різної інформації. Тому до тих традицій, які вже склалися, додаються нові промінці знань, пояснення. Сьогодні те, що люди колись відчували інтуїтивно, здобували методом випробувань і помилок, те, що до них приходило з досвідом, наука пояснює та підтверджує.

Чому ж сьогодні так важливо знати народні традиції? (Відповіді учнів.) Правильно. Ми — українці і живемо на землі наших предків, які любили, берегли і захищали свою землю, ми — їхні нащадки. І щоб не розірвався зв’язок з минулим, щоб продовжувалася наша історія, щоб впевнено йти в майбутнє, ми не маємо права втратити зв’язок поколінь, а мусимо пам’ятати, хто ми, якого роду-племені діти, знати добре своє коріння, мати під ногами міцну основу. Бо без минулого нема майбутнього. То які народні традиції ви знаєте, діти? (Відповіді учнів.) Почнемо з найвідоміших. Це поважне і трепетне ставлення українського народу до вогню, води і хліба. Народне прислів’я говорить: «Хліб — батько, а вода — мати». Тому й навчали малих дітей, що хліб святий і його не можна кидати на підлогу, гратися хлібом не можна, бо хліб — це життя.

 Їж, сину, хліб і не кидай додолу,

 А підніми, коли не там лежить.

 А як сідаєш, сину мій, до столу,

 То пам’ятай, що хліб — це значить жить.   Олександр Будаш

І до води вчили ставитися з великою повагою та шаною: «Не плюй у криницю, бо схочеш водиці напиться». А ще казали, що кожне джерело, що вибивається з-під землі, — це дар божий і його треба берегти й охороняти, щоб продовжувалося життя на землі. Від дорослих передавалося трепетне ставлення і до вогню, бо вогонь — добрий друг, який може стати злим ворогом, якщо його не поважати, а тому не раз навчали дитину: «Не плюй на вогонь, бо вавки на губах будуть» або «Не грайся з вогнем, бо вночі мокрим в постелі будеш».

Бережне ставлення нашого народу до хліба виявляється і в тому, що дорогих гостей народ зустрічає хлібом-сіллю на вишитому рушникові, цим найдорожчим даром матері-землі, який дає життя. Бо доброму гостеві нічого не шкода, а народ наш завжди був гостинний і добрий, щедрий і щирий у своїх почуттях.

 Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм.

 Хай буде в світі більше в нас братів.

 Хай в кожній хаті пахне короваєм,

 Щоб люд ніколи хліба не просив!  Олександр Будаш

Свою Вітчизну українці називають ненькою-Україною, бо Батьківщина для кожного рідна, дорога, як мати. Традицій в українців велика кількість. Це і вишивання рушників, сорочок, жіночих і чоловічих, та дарування цього скарбу найдорожчим людям: синам і донькам, своїм коханим нареченим. Це весілля і хрестини, це відзначення різних свят: Різдва, Водохреща, пробудження природи, Івана Купала, Маковія і багато інших, в яких тісно переплелися між собою християнська і язичницька віра народу, його погляди на цей казковий світ та гармонію природи рідного краю і велика любов до життя, до цього чарівного і незбагненного світу. І традиційно кожне свято супроводжувалось красивими піснями, таночками та народними іграми, без яких життя здавалося б зовсім безбарвним, пісним і холодним. Тому-то в українців так багато пісень, на всі випадки життя, бо пісня — це також наша традиція.

Учень.

 Традиції народу — це велике диво,

 Яке струмить з глибин у майбуття.

 Їх знаючи, народ іде щасливо

 І впевнено у непросте життя.

 В традиціях живе душа народу,

 Великий зміст закладений у них.

 Народ наш любить й береже природу

 Та рідну пісню і веселий сміх.

Учениця.

 І щире слово, й жарти іскрометні,

 Легенду й казку, що в душі пливе.

 І пам’ятає подвиги безсмертні,

 А добра слава у віках живе.

 Традицій у народу є багато,

 Бо довго ми живемо на землі.

 І нам їх треба добре пам’ятати,

 Запам’ятати, поки ми малі.

Учень.

 Й нести з глибин віків у день прийдешній,

 Бо без минулого немає майбуття.

 Щоб в правді й вірі, в доброті сердечній

 Творити нам історію життя.

 Щоб й далі рідну землю нам любити,

 Поля і гори та вишневий цвіт.

 У волі й славі на землі цій жити

 І українцями іти у світ.

Учитель. Традицій є так багато, що й не перелічити. Вони не тільки є у державі, а й у кожній родині. Згадайте, які традиції живуть у вашій сім’ї. (Відповіді учнів.) Так, і зустріч Нового року, і святкування Різдва та Великодня, на ці свята і їжа традиційна готується. Традиційне і прикрашання оселі на свята, наприклад на Новий рік — ялинка, на Зелені свята — лепеха та різне пахуче зіллячко. Традиції існують у спілкуванні людей, наприклад при зустрічі — вітатися за руку, як заходиш у приміщення — чоловікам скидати капелюха... І багато інших традицій можна пригадати. Це і буде вашим завданням: розпитати своїх бабусю, дідуся, маму чи тата про цікаву традицію і записати розповідь про неї. Потім кожен прочитає свою розповідь. Таким чином ми поповнимо свої знання, розширимо світогляд, бо знатимемо більше цікавого про наш український побут, про традиції нашого народу. Знання традицій збагачує людину, наближає її до пізнання історії рідного краю, до свого народу, робить її мудрішою, а душу — світлою.

Година спілкування «Вчимося етикету»

Мета: вчити дітей правильно спілкуватися з однолітками і дорослими, ввічливо поводитися, шанобливо звертатися до людей, виховувати учнів гідними громадянами.

Обладнання: малюнки, на яких зображені діти (тварини), що б’ються, кричать; діти, котрі поводяться чемно, граються, виконують колективно певну роботу: працюють у читальній залі або за комп’ютером, малюють, співають... (Учитель добирає малюнки на свій розсуд.) Книжки або аркуші з короткими творами інформативного характеру для читання і переказу учнями.

Учитель. Діти, ми зараз розглянемо малюнки, на яких зображена різна поведінка дітей і тварин. Ви розгляньте їх і зробіть висновки: що вам подобається, а що ні, чому одні малюнки приємно розглядати, а другі викликають у вас сміх, розчарування, неприємні спогади. (Діти розглядають малюнки.)

Учитель. А тепер ми з вами обговоримо те, що побачили на малюнках. (Учитель ставить запитання до кожного малюнка, а діти висловлюють свої думки, зазначають, що їм подобається, а що ні і чому.)

Є така казка про двох горобців, що знайшли одне зернятко і почади його відбирати один в одного, бо кожному кортіло з’їсти. Дійшло до бійки. І поки вони чубилися, кричали, сварилися, прийшла курка і з’їла те зернятко. А потім ще й посміялася над ними, кажучи: «Поки дурні билися, то розумні поживилися». Ось така казка. Вона дуже схожа на правду про деяких дітей, котрі не вміють належно спілкуватися, а всі проблеми намагаються вирішити криком, бійкою і лайкою, хоч і знають, що роблять собі гірше. Та й не раз ви самі спостерігали, як чубляться горобці, як не миряться часом собаки, як скубуть одна одну ворони, і при цьому всі вони голосно кричать. Та це тварини, вони не знають про те, що всі питання можна вирішити спокійно, без крику і бійки. Тварини вирішують свої проблеми на рівні інстинкту і здіймають крик і бійку переважно за їжу, за самку чи самця або за своє гніздо.

Людина — зовсім інше. У людей, крім інстинктів, є ще великий дар — розум, мова, культура, правила поведінки. Людина вміє володіти своєю поведінкою на високому культурному рівні, бо вона має слово, знає правила, що їх виробило людство за тривалий історичний період, уміє спілкуватися із собі подібними. Ось про це ми сьогодні і поговоримо, щоб Навчитися спілкуватися з однолітками та дорослими і виробити в собі звичку бути культурними.

Що таке спілкування? Спілкуватися — означає підтримувати взаємні стосунки, діловий, дружній зв’язок із ким-небудь; контактувати. Розуміти один одного; порозумітися. Об’єднуватися для спільних дій. То як нам контактувати одне з одним, щоб не бути схожими на тих двох горобців? (Відповіді учнів.)

З дітьми вам спілкуватися простіше, бо можна просто сказати «Привіт!» при зустрічі й усміхнутися, а дорослій людині треба сказати «Доброго дня!», «Доброго вечора!» чи «Доброго ранку!», посміхаючись і дивлячись у вічі. Дорослій людині привітання «Привіт!» не сподобалося б. До кожної людини треба звертатися з повагою — це перше правило спілкування. До дорослих на Ви. І не: «Тітко!», «Дядьку!», бо це не ваші родичі, а чужі люди, і ви не їхні племінники, тому звертайтеся шанобливо: «Пане», «Пані». А до дітей треба звертатися гарно по імені, наприклад, Таню, Танечко, Сашко, а не Танька, Сашка. І коли ти правильно, з повагою звертаєшся до людини або розмовляєш з нею, то і сам заслуговуєш на повагу від людей. Люди тебе починають поважати за те, що ти вихований. Отже, коли ти правильно і шанобливо звертаєшся до людей, то й сам до себе ставишся з повагою, бо тобі важливо, щоб про тебе гарно говорили і думали люди — ти себе поважаєш. А це також важливо для людини. І той, хто себе поважає, нічого поганого не зробить, бо йому буде соромно, адже він цінує думку інших людей. Ніколи не забувайте вживати у мові «чарівні» слова, що свідчать про вашу культуру. Давайте пригадаємо їх! (Діти називають «чарівні» слова: дякую, на добраніч, до побачення, прошу, будь ласка, перепрошую, вибачте, пробачте...)

Коли ви йдете з дорослими, то слід вітатися з усіма, з ким вітаються дорослі, навіть коли ви їх і не знаєте — таке правило етикету. А коли дорослі розмовляють між собою, то чи можна вступати в розмову або переривати її своїми запитаннями? Звичайно, ні! Вихована дитина, котра себе поважає, цього не зробить. Говорити з людьми треба думаючи, щоб не образити словом. Бо словом іноді можна людину не лише образити до глибини душі, а й навіть убити. Недаремно в народі кажуть, що меч глибоко ранить, а слово — смертельно. Від меча залишається рубець на тілі, а від слова — в душі. Тому перш ніж щось сказати — сім раз відмір, а раз відріж.

Нині в певних колах людей поширене вживання брутальних слів — це не прикрашає людину, не збагачує її духовно, не робить мудрішою і кращою, а навпаки, збіднює мову та інтелект. Людина стає гіршою і навіть частіше хворіє. Бо давно вже доведено, що слово і думка матеріальні, вони несуть в собі як позитивну, так і негативну інформацію, яка має великий вплив на людей. Брутальні слова, лайка, погані думки несуть у світ негативну енергію, що збирається над тими людьми, які це говорять і так думають. І коли негативної енергії вже забагато, то вона і вселяється у людину у вигляді хвороб, нещасних випадків, а то й смерті. То хіба людина, котра себе поважає, буде користуватися такими словами? Чи стане виношувати в собі погані думки? Звичайно, ні! Навчіться себе поважати — це дуже важливо в житті.

Учень.

 Так чудово навесні, як квітне сад —

 Чути спів пташок, дитячий сміх.

 Як приємно, коли скрізь і мир, і лад,

 Щире розуміння поміж всіх.

 Між людьми панує світла доброта,

 І любов серця нам зігріва.

 Мова гарна, щира, мудра і проста

 І звучать в ній чарівні слова.

Учениця.

 І звертання чудові лунають у нас:

 Таню, Галю, Іванку, Петрусю.

 Так спілкуються діти усі повсякчас.

 Я сказати про це не боюся.

Учениця.

 Ще «Спасибі», «Дякую» звучить,

 І «Будь ласка!» чути кожен день.

 З цим чудово і приємно в світі жить,

 І дружити, і співать пісень!

Учень.

 Ви придумали усе! Так не бува!

 Я не так звертаюся, не так!

 І які там чарівні слова?

 Інші говорити я мастак!

 Петька, Танька, Сєрий і Малий —

 Так на вулиці ми кличемо дітей!

 Ще Невдаха, Дурень і Кривий —

 Поза очі називаємо людей!

 І чого б це величати став я всіх?

 І без цього у житті я обійдусь.

 Не культура то ніяка, просто сміх!

 Я і з лайкою прожити не боюсь.

Учениця.

 І не соромно тобі такому буть,

 Без царя в дірявій голові?

 Ти ж в людськім суспільстві! Не забудь!

 А навколо люди всі живі.

 Й так, як ти поставишся до них,

 То й до тебе віднесуться так.

 І не раз піднімуть ще на сміх,

 Тож побачимо, який то ти мастак!

Учень.

 Як відвернуться від тебе і підуть,

 Не розрадять у твоїй журбі.

 І коли руки не подадуть,

 Я побачу, буде як тобі!

 Тож сьогодні краще не скачи,

 Не геройствуй, а берись за ум.

 Й спілкування правила учи,

 Щоб не взяв тебе колись великий сум.

Учениця.

 Ти малий, а потім підростеш

 Й стане соромно за себе і не раз.

 І з яким ти багажем у світ підеш?

 Тож учися, поки є ще час!

 Бо життя прожить — не поле перейти,

 Не геройствуй, а запам'ятай,

 Що по-людськи мусиш жити ти,

 А тому всі правила вивчай!

Учитель. Уміння спілкуватися вимагає майстерності й сили волі, знань і творчості, терпіння і сили духу. Людина, котра вміє це робити, може переконати кожного у своїй правоті, вміє змусити іншу людину думати і творити добро, вміє обеззброїти озброєного, може надати сили тому, хто її втратив. А це нелегка справа і вчитися цього треба з самого дитинства. Щоб правильно спілкуватися з людьми, замало лише одних знань, а ще треба змусити інших слухати себе. Для цього потрібно знати певні секрети, як-от: щоб на тебе звернули увагу, не треба кричати на все горло і казати при цьому: «Слухайте!» А навпаки, потрібно тихо, але твердо сказати своє слово та зі знанням справи гарно почати розповідати про те, що хотів. І говорити намагайся гарною мовою, не збиваючись, без слів-паразитів, щоб іншим було зрозуміло та цікаво слухати і твою мову, і ту інформацію, що її хочеш донести.

У вас на партах є книжки (аркуші) з цікавою інформацією. Прочитайте своє завдання і донесіть його до учнів. А потім ми визначимо, у кого краще це вийшло. (Діти читають короткі статті, які потім 4—5 дітей розкажуть перед класом. Після того роблять висновки, у кого що було добре, а що не дуже і як треба зробити.)

Учитель. А тепер ми поговоримо про шкільний день. Запрошуємо до слова чотирьох учнів, один з них розповість шкільну історію, а решта, що вийшли, будуть її обговорювати. Ми будемо стежити, як вони спілкуються між собою, і скажемо, що нам сподобалось, а що ні. (Історія може бути із життя класу, що сталася напередодні, щоб усі її знали. Вчитель пригадує її.)

Спробуйте зробити висновок, як треба спілкуватися з однолітками і дорослими людьми. (Діти говорять те, що запам’ятали.)

Ось ми і дійшли висновку, як треба спілкуватися між собою і з дорослими. (Учитель вивішує плакат з правилами.) Прочитайте і запам’ятайте, що ви живете серед людей і ви — люди. А кожній людині притаманна культура того народу і того суспільства, в якому вона живе. Ми — українці, люди з високою і давньою культурою. Отож несіть у світ усе найкраще, найсвітліше, добре і мудре, що є в нашого народу, бо ми того варті.

Правила спілкування

Ставтеся один до одного і до всіх людей з повагою.

Поважай себе, бо ти — Людина.

Дотримуйся правил гарного тону при спілкуванні.

Дивись людині в очі, коли вітаєшся і розмовляєш з нею.

Говори чітко і спокійно, стеж за силою звуку, ніколи не підвищуй голос, не кричи — це негарно.

Вживай «чарівні слова» в мові, у звертанні до дорослих людей та однолітків.

До дорослих людей звертайся на ВИ!

Ніколи не вживай у своїй мові нецензурних, брутальних слів, адже це не прикрашає людину, а навпаки, принижує її, збіднює її мову та інтелект.

Ніколи не перебивай розмову людей, а дочекайся, коли розмову закінчать.

Коли розмовляють дорослі, не слід втручатися у їхню розмову і щось додавати своє, заперечувати чи стверджувати, коли тебе не питають.

Говорити треба завжди правду, бо брехня не робить тобі честі, і вона завжди вилізе на поверхню. Недаремно народна мудрість каже: «Шила в мішку не сховаєш».

Найбільша сила — це розум. Тому треба послуговуватися цим правилом у житті.

Бесіда «Подарунки»

Учитель. Діти, ви любите одержувати подарунки? Звичайно, про що це я питаю? Хто ж не любить їх одержувати! Особливо під Новий рік, на день народження, у день Святого Миколая і щодня протягом року.

Що ж таке подарунок, який він має бути, для чого його дарують людям, як на вашу думку?

Подарунок може бути різним, залежно від того, кому і коли ви його даруєте. Та до всіх подарунків є одна вимога: всі вони мають даруватися з великою любов’ю і від щирого серця.

Подарунок може бути великим і маленьким, дорогим і дешевим, дуже привабливим, красивим і зовсім скромним. Його можна купити в магазині, а можна зробити власноручно, але цінність подарунка не зменшиться, якщо в нього вкладена душа, ваша любов і ласка, повага до того, кому він призначений. Сам подарунок, деколи, не має великої цінності, а цінна для людей ваша увага, турбота, тепло вашого серця, любов, з якою ви ставитесь до людини. Отже, запам’ятайте це, будь ласка.

Учень.

 День народження — це свято!

 Щастя й радості — без меж!

 Поздоровлень так багато

 Й подарунків гарних теж!

 З бантами усі пакунки,

 На листівках є вірші.

 Головне, що подарунки

 Йдуть від самої душі.

 Так багато в них любові...

 Може, я й не заслужив?

 А тепло у кожнім слові

 Йде від друзів і батьків.

Учитель. Я вам хочу сказати сьогодні про те, що найбільшою радістю для людини, для мене, принаймні, — дарувати подарунки, а не тільки приймати їх! Ви вірите? Дехто вірить, бо вже зрозумів, відчув цю радість — дарувати подарунок, а разом з ним і щастя, любов, ніжність, ласку. Дехто ще сумнівається і не вірить мені, правда? Та я вам хочу розповісти просту історію про себе, як я зрозуміла, що дарувати подарунки — це найбільше щастя. Ось послухайте.

Я, будучи маленькою, як і всі діти, дуже любила подарунки. Особливо чекала Нового року, бо в цю ніч мені Дід Мороз клав під ялинку щось дуже заповітне і найкраще! Як я чекала цієї миті! Так, як і кожен з вас, я знаю. І свій день народження я теж чекала, мені так хотілося, щоб усі люди про це знали, а я одержувала подарунки. І кожного дня я чекала свого тата з роботи, вибігала до хвіртки по десять разів, бо ж знала — тато принесе мені обов’язково гостинця «від зайчика». І тато щодня, повертаючись із залізниці, а саме там він працював, приносив мені окраєць хлібця, що залишався у нього від обіду, грудочку цукру чи цукерочку і казав: «Це від зайчика!» Як же я раділа! Мені було дуже цікаво, як це зайчик розмовляв з татом, що казав, де зустрічався? А тато весело дивився на мене, пригортав і казав, що зайчик завжди чекає його біля кущика по дорозі додому і дає гостинця такій добрій і слухняній дівчинці. То хіба можна було бути поганою чи неслухняною? Я старалась, бо ж нікому зайчик не давав гостинці, лише мені! Це було так приємно і радісно. Минали роки, я підростала і більше розуміла. Настав час, коли гостинці «від зайчика» стали для мене веселою казочкою. Та коли тато часом і виймав зі своєї робочої сумки з прапорцями залізничника якийсь подарунок, то обов’язково усміхався найщирішою у світі усмішкою і казав: «Це від зайчика». І моє

серце наповнювалось такою радістю, таким невимовним світлом і теплом, що цього забути неможливо. Його очі промінились веселістю, щастям і радістю.

В школі я вперше зрозуміла, що робити подарунки іншим — це теж приємно і радісно. Згадую, як ми з сестрою збирали вперше гроші (копійки, які економили на сніданках), щоб мамі на 8 Березня купити подарунок. Сестричка мене вчила, бо ж була старша, вона вміла змусити себе обійтися без булочки чи пиріжка на перерві, а я все ніяк не могла зекономити. Та згодом і я навчилась. Нарешті, перед святом, ми назбирали потрібну суму на подарунок мамі. Як же радісно мені стало на серці, коли ми купили той подарунок! Це було щось таке, що словами не передати. Я не могла дочекатись свята, мені так хотілось вручити мамі подарунок! І коли ми з сестричкою його подарували, а мамині очі зволожились від щастя і радості, коли мама обняла нас обох і розцілувала, тоді я вперше в житті зрозуміла, що більшого щастя на світі немає, як приносити і дарувати радість дорогим людям. Це справді — щастя. З того часу було багато такого у моєму житті, коли я переконувалась, що дарувати людям подарунок набагато приємніше, ніж отримувати.

А з вами таке траплялось уже, діти? (Розповіді дітей).

Я пам’ятаю, як у нашій школі перед Новим роком у коридорі виставляли величезний ящик з прорізом у кришці для вітальних листівок. Майже місяць стояв він, а всі школярі щодня кидали туди новорічні листівки з привітаннями. Вітали кожного вчителя і кожного учня. А підписували їх з великою любов’ю, щоб дорогим тобі людям приємно було прочитати, щоб їхнє серце зраділо і на душі потепліло. А вже на святковому вечорі поштар учень-старшокласник розносив їх і вручав учителям і дітям. Всі були приємно здивовані, бо одержували тих вітань стільки, що не поміщались у руках! І в кожній листівці була любов, повага — а це так приємно всім. Настрій піднімався, а ми намагались зрозуміти, чиє вітання найбільше принесло радості. Та розуміли лише одне, що було приємно нам усім: і тим, хто посилав, і тим, хто одержував вітання.

Чи вмієте ви підписувати листівки, діти? (Діти розказують, як підписують листівки, які побажання пишуть).

Запам’ятався мені на все життя один випадок із шкільного життя. Якось я ненароком почула розмову нашого директора з учителями. Він зустрівся з ними в коридорі школи під дверима класу, з якого я збиралася виходити, і радісно повідомив, що перед святом вручить подарунки не тільки дітям-сиротам і напівсиротам, а й тим, кому дуже важко матеріально живеться. Це він повідомив з такою радістю! Директор сказав, щоб нічого не казали дітям, бо це мало бути сюрпризом для всіх. Я теж нічого нікому не сказала, хоч мене аж розпирало від радості, дарма, що ті подарунки призначались зовсім не мені, але радості я одержала не менше, бо вже добре розуміла, що означали ті подарунки для дітей. І як же ми всі раділи за тих дітей, які одержали напередодні свята новенькі платтячка та сорочечки, туфельки та черевики. Справді, дарувати радість іншим — це велике щастя! На все життя я запам’ятала щасливі очі директора і вчителів нашої школи. Це були важкі роки, але як же люди вміли і хотіли радіти, як прагнули допомогти один одному, подарувати хвилинку щастя. З того часу якось і не стояло переді мною питання: дарувати подарунок чи ні. Я точно знаю, що маю подарувати всім, кого люблю і поважаю. І, можливо, мій подарунок зовсім дрібний і сам по собі небагато вартий, але я думаю про тих людей, кому його дарую, я їх люблю всім серцем і мій дарунок від щирої душі, зігрітий любов’ю, теплом мого серця. Тому людям принесе радість сам факт, що хтось у цьому світі думає про них, що є хтось, хто їх любить і поважає, а це — дуже приємно.

1 учень.

 А для мами на свято я квіти куплю,

 Хай вони їй зігріють серденько!

 Ще матусі картинку гарненьку зроблю,

 І у свято порадую неньку.

 І для тата свого подарунок зроблю,

 Я йому краєвид намалюю.

 Бо матусю і татка я дуже люблю —

 Обніму, пригорну, розцілую!

2 учень.

 Тим, кого в світі найдужче люблю,

 Я б зірки дарував з небосхилу.

 Стану вченим, розумну ракету зроблю,

 Загартую і розум, і силу,

 І відправлюсь у космос — в далекий політ,

 Щоб у нім зірочки позбирати.

 Подарую я рідним і любим — весь світ,

 Особливо для мами і тата!

Учитель. Отож, дарувати подарунок тим, кого ти любиш найбільше — це щастя і задоволення. Я вас, діти, ще не переконала? Спробуйте подарувати найріднішим людям щось зроблене своїми руками, ви ж уже щось вмієте, правда? А розповідаю я про це, щоб ваше серце відчуло щастя і радість від того, що ви комусь подаруєте тепло, любов і увагу. Спробуйте! І ви переконаєтесь, що дарувати подарунки приємніше, ніж отримувати!

Щасти вам, мої любі діти! Будьте щедрими на любов і увагу, на тепло і шану до інших людей!

Правила поведінки з газовими печами, плитами. Не можна робити декілька робіт одночасно, коли включена газова плита. Що робити, коли відчуєш запах газу в приміщенні. Газова служба — 104

Бесіда про правила протипожежної безпеки

Мета: ознайомити учнів з правилами поведінки з газовими печами, плитами. Розвивати навички правильної поведінки з газовими приладами, вміння робити правильні дії, коли відчув запах газу в приміщенні. Виховувати увагу і бережне ставлення до свого здоров’я і життя.

Обладнання: макет газової плити, малюнки.

Учитель. Затишно у теплій хаті, коли горить блакитний вогник і на газовій плиті закипає чайник. Уся сім’я збирається до столу. Газ приніс у квартири міст і в будинки селян затишок і тепло. І це чудово. У господині тепер з’явилося більше часу для дітей, для рукоділля, що його так люблять в Україні. По-перше, швидше можна їсти зварити, пиріжків насмажити чи й запашний домашній хліб спекти. По-друге, можна швидше обігріти квартиру і не треба попелу виносити. Але газ — це вогонь, а вогонь — це завжди небезпека. А для цього треба знати і виконувати правила протипожежної безпеки, вміти правильно користуватися газовими печами і плитами. Про це ми і поговоримо.

По-перше, газ — це корисна копалина без кольору і запаху. Газ легший за повітря. Це легкозаймиста хімічна речовина. Горить блакитним вогником, виділяє при цьому багато тепла. Транспортується по трубах, які прокладені в землі і підведені до кожного будинку та квартири, безпосередньо до плитки чи печі. Він легко може заповнити будь-яке приміщення і спалахнути від найменшої іскорки. Щоб цього не сталося, до газу додають інший газ із запахом, щоб людина могла його відчути. Тепер, коли газ виходить з труби, його відразу можна відчути. Тож коли ви відчули запах газу, треба негайно відчинити всі вікна, двері, щоб він вийшов. І ні в якому разі не вмикайте світло, не запалюйте сірник чи ліхтар, щоб газ, який заповнив приміщення, не вибухнув. Це перше правило.

Друге правило — малим дітям самим не можна вмикати плиту чи піч. Ви підростаєте і батьки вчать вас, як треба запалювати газові прилади, щоб не обпекти рук, щоб не загорілася ганчірка і т. ін. Тож будьте уважні й обережні. Найкраще користуватися електричною запальничкою, щоб запалити конфорку, і лише в присутності дорослих. Спробуємо це зробити на макеті. (Вчитель розказує послідовність операції за інструкцією плитки і діти пробують зробити так само.) Нині є такі плити, де не потрібна запальничка, оскільки вогонь на конфорці загоряється від натискування кнопки. Це набагато зручніше і безпечніше. (Діти тренуються на іншому макеті.) А є й такі плити, де без сірника не обійдешся. Без нагляду дорослих цього робити не треба.

Третє важливе правило — це коли на плиті щось вариться і в цей час треба бути на кухні, тому що вода має здатність від нагрівання розширюватися і вибігати на плиту. Навіть чайник може запарувати і вилити воду на плиту, заливши вогонь на конфорці. Тоді піде газ і заповнить кухню, коридор, може спричинити вибух, і розлетиться будинок на трісочки, а в ньому загинуть люди. Щоб такого не сталося, треба стежити за тим, що вариться на плиті, і не залишати плиту без нагляду. Іноді дитина в кімнаті дивиться кіно, а чайник чи каструльку залишила на плиті і забула. От тоді і трапляється лихо. А трапляється ще й таке, коли діти залишають на включеній плиті каструлю, а самі біжать на двір гратися. Не виконуйте кілька робіт одночасно, коли включена плита, щоб не сталося лиха.

Якщо ви зайшли в квартиру і відчули легкий запах газу, то спочатку перевірте, чи включена плита або піч, вимкніть те, що включене, відчиніть вікна і двері. Якщо газ все ж виходить, то викликайте газову службу — 104!

Бувають ще й інші ситуації. Хіба можна все передбачити? Звичайно, ні. Але щоб ви залишалися у повній безпеці, то чітко виконуйте правила поведінки з газовими приладами.

Запам’ятайте правила!

Не запалюйте газ без потреби.

Не залишайте без нагляду газову плиту, на якій щось вариться.

Приберіть подалі від плити ганчірки, шторки, щоб вони не зайнялися.

Без дозволу дорослих не запалюйте печі та газові плити.

Не виконуйте одночасно кілька робіт, коли включена плита.

Коли відчули запах газу, негайно відчиняйте вікна і двері та не вмикайте світла, не запалюйте сірників.

Газ — легкозаймиста хімічна речовина. Він має здатність вибухати, як бомба.

Газова служба — 104!

Питання для повторення

Якщо щойно почало щось горіти?

Якщо ти не зміг загасити і пожежа набирає силу?

Якщо вже вогонь поширився на велику частину площі?

Номер служби пожежної безпеки?

Куди треба телефонувати, якщо газ виходить з труби?

Учитель. Ніколи не ховайся під ліжко, у ванну кімнату, в туалет, у комірку — там тебе дістане небезпечний дим. Від вогню і диму втікай на подвір’я.

Любіть, діти, життя і бережіть себе від нещасних випадків. Іноді ваша халатність, неуважність, самовпевненість, нікому непотрібне «геройство» можуть призвести до трагедії, коли вже нічого неможливо повернути назад. Насправді герой той, хто вміє правильно поводитися у повсякденному житті, бо він знає і виконує правила безпечної

Година спілкування «Діло майстра хвалить»

Мета: поглибити знання дітей про те, що праця — всьому основа. Розвивати інтерес до праці як засобу оволодіння новими вміннями та навичками. Виховувати любов до праці, старанність, наполегливість.

бладнання: виставка дитячих виробів, малюнки до теми (на вибір учителя), активні словнички учнів.

Учите

 Якщо ти хочеш завжди у достатку жити.

 То поважай роботу, труд люби.

 Старайся вчитися усе робити.

 І як почав, то не лінуйся, а роби.

 Щоб в світі жити радісно й щасливо.

 Добро твори у світі кожну мить.

 Робота, праця — це велике диво,

 Вона людину учить в світі жить.

 Довкола глянь! Он пташечка літає,

 До квітів бджоли й оси понеслись.

 Поживу кожен на обід шукає,

 Бо хто не робить, той не їсть.

 Так і в людей воно завжди буває,

 Хто трудиться, достаток в того є.

 Хто байди б’є, нічого не встигає.

 Сам у житті своєму все псує.

 Поглянь довкола — он будинки, школи,

 Машини по дорогах їдуть вдаль.

 Без праці не було б цього ніколи

 Й нічого в нас не було би, на жаль.

 Бо тільки труд людський — всьому основа,

 Від нього і добробут, і прогрес,

 Достаток в домі, у дітей обнова

 І безліч рукотворних див, чудес.

Уявімо, що раптом ми не захотіли нічого робити... Зупинилися заводи і фабрики, ніхто не випікає хліб, бо немає з чого його пекти. Адже землю не обробляли, на полях нічого не сіяли... Лінувалися всі разом, а їсти хочеться, аж терпіти вже не сила. І що ж робити? (Відповіді дітей.) І на плодових деревах нема нічогісінько, бо плодожерка та інші шкідливі комахи погризли листя, урожаю немає... Ніхто не працював, не обробляв дерев... Навколо є трава та різні дикі рослини, і ніхто не знає, що можна їсти, а що ні, бо ніхто не вивчав природу, не писав книжок, ніхто їх не видавав — усі лінувалися. Та й для книжки треба стільки паперу, а де взяти? Лісу ніхто не садив, дерев не пиляв, ніхто не виготовляв папір... Усі лінувалися... Як ви гадаєте, що трапиться з таким суспільством? (Відповіді дітей.)

Так, настане крах. Є влучний вислів: «Хто не працює, той не їсть». А що ж будемо їсти, коли ніхто нічого не робить? Не лише їжі не матимемо, а й житла, бо ніхто не збудує будинків, не буде чим їх опалювати, не буде одягу, бо хто пошиє та й з чого? І що робити? (Відповіді дітей.) Отже, виявляється, що без щоденної наполегливої праці жодна людина не може обійтися, суспільство загине, бо всі ми залежні один від одного, один одному потрібні. А тепер розглянемо малюнки. Все це велика людська праця. (На малюнках зображені будинки, машини і т. д. на вибір учителя.)

Ви дійшли висновку, що треба працювати: «Не розбивши яйця, не спечеш яєчні» або «Без трудів не їстимеш пирогів». Народ наш дуже мудрий і працьовитий. Кожен клаптик землі він намагається засіяти, засадити деревами, ще й запаси на зиму зробити, бо зима довга — усе з’їсть. Привчати дітей до праці необхідно змалку, бо, як кажуть у народі: «Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють». Чим раніше дитину привчають до роботи, тим краще для неї, бо що навчиться і що вмітиме, того за плечима не носити, а знання — це найлегша ноша. Хтось може мені заперечити, що, мовляв, є такі люди, котрі не працюють, а живуть у достатку. Людина повинна працювати, бо інакше вона житиме за чийсь рахунок, сидітиме у когось на шиї. А хто повинен вас годувати все життя? (Відповіді дітей.) Доки ви ще неповнолітні, вас годують, вчать, одягають ваші батьки, держава, а далі ви повинні віддати той борг батькам і державі. На вас покладений обов’язок працювати і опікуватися своїми старенькими батьками. Цей обов’язок записаний і в Конституції України. Знайдіть його. (Діти зачитують.) Конституція — це Основний Закон нашої держави, що його треба виконувати, бо живете ви в людському суспільстві. Отже, ми ще раз переконуємось в тому, що треба працювати, бо у народі кажуть: «Праця чоловіка годує, а лінь марнує». Розумна людина намагається працювати, вчитися, щоб потім жити в достатку і щасливо. Тому запам’ятайте, що праця — всьому основа. «Не кайся рано встати, а кайся довго спати» — каже народна мудрість.

Учень 1.

 У світі стільки є роботи,

 Що й не перелічить.

 До праці наберись охоти,

 Щоб добре в світі жить.

 Як на годину запізнився,

 За рік не доженеш.

 А як в дитинстві залінився,

 То в старості пожнеш.

Учень 2.

 А той, хто дбає, той і має

 Свій хліб й до хліба теж,

 Бо марно він часу не гає,

 А трудиться без меж,

 Коли ж без діла просидіти,

 Чого навчишся ти?

 Без діла можна одубіти

 І сил не зберегти.

 Без діла зразу слабне сила.

 Відновить силу — труд.

 Робота добрим людям мила.

 Про це ти не забудь!

Учень 3.

 А хто лінується робити,

 Хто спав собі навстид,

 Тому нелегко в світі жити.

 Усім він вже набрид.

 От там, де руки і охота.

 То, що не говори,

 В них добре йде уся робота.

 З них приклад ти бери.

Учень 4.

 А як натрудишся до поту,

 Поробиш все умить,

 То й поїси тоді в охоту

 І можна відпочить.

 Бджола мала, а й та працює,

 І ти за труд берись,

 Бо тільки дурень байдикує,

 А дурнів — стережись.

Учень 5.

 І хоч не зразу все вдається,

 Не плач і не журись.

 Долати труднощі прийдеться —

 Ти знов за труд берись.

 Не зупиняйсь на половині,

 Все мусиш довести.

 Потрібно знати це людині,

 Щоб по життю іти.

Учитель. Щоб по життю іти, треба багато всього знати, вміти, працювати і вчитися щодня. І хоча ти вважаєш, що розумний і багато знаєш, та люди можуть знати ще більше, тому «Свій розум май, а в людей питай», каже народна мудрість. Ніколи не лінуйся вчитися. Для кожного з вас зараз найголовніше — це навчання. Нині без науки, без знання нових технологій людина не зможе рухатися далі. Щодня з’являється щось нове. Треба не лише добре вчитися, але й виховувати в собі силу волі, щоб змусити себе працювати, а свій розум — прагнути нових знань. А для цього треба позбутися ліні, що робить людину тупою і байдужою. А байдужість до себе — це найстрашніше, тоді в людини зникає гордість, їй однаково, що про неї говорять і думають інші. Вона опускається на саме дно, звідки їй важко, а іноді і зовсім неможливо піднятися. Така людина легко набуває поганих звичок, адже вона не хоче протистояти умовлянням тих, хто пропонує викурити цигарку, спробувати наркотики чи алкоголь. Їй запропонували і вона погодилася, бо відмовити «добрим дружкам» не може, оскільки не має своєї гордості, а далі поступово звикає і гине. Лінь і байдужість згубно впливають на людину. Це ви можете спостерігати у повсякденному житті, тому ніколи не будьте байдужими до себе і до людей. А зараз розгляньмо виставку. Тут є вироби, виготовлені руками наших дітей. (Вчитель демонструє вироби і називає, хто їх зробив. Діти коментують.)

Людина при великому бажанні може навчитися робити практично все. Хоча це не завжди просто. Але ви ніколи не опускайте руки при перших невдачах, а пробуйте ще і ще, доки у вас не вийде, адже ви це можете й у вас обов’язково вийде. Тому будьте горді, але не носіть у своєму серці гординю. Як ви гадаєте, що це означає? Гордість і гординя — це різні поняття чи ні? (Відповіді дітей.) Гордість — це почуття особистої гідності, самоповаги. А гординя (гордування) — це виявлення зневаги до оточуючих, пиха, чванство.

Тому запам’ятайте, що людина — господар своєї долі. Лише від неї самої залежить, по якій стежині в житті вона піде, тому що у кожного є вибір. Або працювати, жити чесно і праведно, любити і поважати себе, бути гордою людиною, але це важко, бо треба постійно працювати над собою. Або лінуватися, бути безвольним, байдужим до себе, втратити самоповагу і котитися під укіс. Це легко, не треба докладати зусиль, але тоді життя жорстоко обійдеться з вами і нічого в ньому не досягнете. Таким чином, людина стоїть перед вибором. І від того, який шлях вона обере, залежатиме усе її життя. Тому будьте обачні. Все як у казці: по одній дорозі підеш — у рай попадеш, а по другій підеш — зовсім пропадеш. А школа дає кожному з вас чарівний клубочок, що дасть вам добре жити лише за умови, що ви будете наполегливо працювати, любити і поважати себе, привчати себе вчитися вчитись. Отже, поміркуйте над цим, поговоріть зі своїми батьками, бабусями та дідусями, послухайте їхню думку і зробіть кожен для себе висновок. А до свого активного словничка запишіть прислів’я та крилаті вислови, які вам сподобались, і вживайте їх у своїй мові якомога частіше, бо вони вчать жити.

Бесіда  «Мова — серце народу»

Мета. Вдосконалювати і розвивати рідну мову, збагачувати словниковий запас учнів. Розвивати навички правильно і красиво говорити. Виховувати любов до української мови, бажання вчити її і захищати.

Учень.

 Серце народу — це мова, — це слово,

 Нації гордість, культура, престиж.

 Той, хто цурається рідної мови,

 Ранить народ в саме серце, як ніж.

 Мова загине — народ оніміє,

 Світ відверне від такої юрби.

 Поки є мова — в людей є надія,

 Є пісня радості й пісня журби.

 Мова чудова і літературна,

 Без говіркових, спотворених слів

 Свідчить про те, що людина культурна.

 Мова у неї, як пташечки спів.

 Мова у неї приємна, чудова.

 Є в ній традиції всіх поколінь.

 Як у віночку йде слово до слова,

 В мові чарівність і сонця теплінь.

 Мова — це людства досягнення дивне.

 Мова — це нація, спільність і час.

 Мова моя українська чарівна

 Є найрідніша для кожного з нас!

Вчитель. Сьогодні ми будемо знову говорити про рідну українську мову. Адже вона для кожного з нас найдорожча, найрідніша, найщиріша і наймиліша. І це правильно, так і повинно бути. Кожен з нас нехай запам’ятає на все життя — поки звучить у світі рідна мова народу — живий сам народ. А як тільки замовкне рідне слово — не буде нації і народу у міжнародній спільноті. Бо як тоді про народ, який не знає рідної мови, сказати? Хто він? (Відповіді дітей). Якщо народ втрачає свою мову — це вже не нація, не народ, а юрба без мови, без роду і племені. А щоб не стати безликою юрбою, без нації і без мови, треба добре знати рідну українську мову, правильно нею розмовляти, мати багатий словниковий запас, тим більше, що наша українська мова дуже багата і прекрасна, милозвучна та чарівна, а тому і розмовляти нею треба так, щоб кожному іноземцеві захотілося її вивчити, знати і розмовляти українською мовою. Ось такий яскравий приклад! Папа Римський, коли приїжджав в Україну, звертався до всіх українською красивою, чистою літературною мовою. І люди його щиро вітали, були розчулені і зворушені, бо кожному приємно слухати гостя, коли він звертається до тебе твоєю рідною мовою. Папа Римський знав дуже багато мов і завжди говорив з людьми без перекладача, а рідною мовою того народу, в якій країні він перебував. Грузинський президент Михайло Саакашвілі навчався в Україні всього п’ять років. За цей час він добре вивчив українську мову і чудово нею розмовляє. І при тому, що говорити йому українською доводиться дуже рідко, та й учив її вже давненько, все ж звертається до українського народу українською мовою. І привітав він народ України з Новим 2005 роком від усієї душі щирою українською мовою. Це звучало дуже приємно і зворушливо. Адже сам він грузин і його рідна мова — грузинська. А цей факт говорить про те, що такі люди — культурні і мудрі, вони з повагою і любов’ю ставляться до нашого народу і до нашої держави. Чого не можна сказати про деяких високопоставлених чиновників в Україні, які народилися на цій землі, виросли, здобули освіту, а от розмовляти державною українською мовою вони не хочуть, бо зневажають не тільки рідну мову, державу, свій народ, але й самих себе. Не розмовляють державною мовою, значить не знають її? А вивчити не можуть, бо не зовсім розумні? Чи як? Можна і треба знати багато мов — це престижно і говорить про те, що людина вчена, розумна, мудра. А от як сказати про ту людину, яка живе весь свій вік в Україні, а української державної мови не знає? (Відповіді дітей). То щоб не бути такими невігласами, без’язикими людьми без нації і роду, треба добре і наполегливо вчити в першу чергу свою рідну українську мову, щоб розмовляти нею красиво, чисто, грамотно, літературно, бо це всьому основа. Знатимеш досконало одну мову — легше буде вивчити іншу. Тому ми і говоримо так часто про те, що треба вчити і знати свою рідну українську мову, щоб ви, діти, були мудрими, грамотними людьми. Щоб ви любили свій край, його звичаї, щоб ви були патріотами своєї рідної землі, бо вам творити історію, вам будувати нове життя на цій багатостраждальній українській землі. І вам доведеться нести у світ свою рідну мову, свої звичаї, свою культуру, свою любов і гордість за своїх предків, які не дали знищити рідну мову і рідну землю.

Учень.

 В нас українська мова промениста,

 Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

 Багата, як земля, джерельно чиста

 І тепла, наче мамина рука.

 Я вчуся нею гарно розмовляти,

 Читаю вірші і пишу слова.

 Бо рідну мову треба добре знати.

 Вона чудова, ніжна і жива.

 Вона дзвенить у срібному джерельці,

 У дивних квітах, у дзвінкій росі.

 Вона живе й співа в моєму серці.

 Її ми дуже любимо усі.

Учениця.

 Моя чарівна мова промениста,

 Вона у пісні й казочці звучить.

 Найкраща в світі рідна і барвиста,

 А як без неї на Землі прожить?

 В нас, українців, — українська мова!

 В ній найсвітліші, лагідні слова.

 Й матусі ніжна пісня колискова,

 Як сонечко нас щедро зігріва.

А зараз пора згадати граматику. Пам’ятаєте, діти, як можна перевірити слова, у яких не зовсім чітко чується звук И або Е у ненаголошеному складі? (Відповіді учнів). Так, треба змінити слово так, щоб ненаголошений звук став наголошеним, і тоді чітко почуємо правильний звук, а, значить, напишемо правильну букву у слові. Але є й такі слова, які не вдається перевірити наголосом, а тому їх треба запам’ятати. Їх правильне написання можна перевірити за орфографічним словником. Але що б ми були за українці, якби весь час заглядали у словник. Такі слова треба запам’ятовувати. (Вчитель розгортає плакат з цими словами).

Пам’ятай!

Буква И в словникових словах.

Диктант, вулиця, виразно, дитина, диван, лимон, пиріжок, абрикос, бригада, горизонт, гриміти, директор, диригент, кватирка, кипіти, кишеня, коридор, партизан, тривога, хвилина.

Вивішується плакат, з віршем, у якому слова для запам’ятовування, виділені

Щоб високі бали мати,

 Треба ПРАВИЛЬНО писати.

 То ж слова, де буква И,

 Добре—добре повтори.

 Щоб у будь—який момент

 Ти, неначе ДИРИГЕНТ,

 Вмів словами управляти

 І ДИКТАНТИ написати.

 Щоб усяк тебе любив

 І ДИРЕКТОР похвалив.

 Вільна видалась ХВИЛИНА,

 На ДИВАН лягла ДИТИНА.

 Стало в небесах ГРИМІТИ,

 Слід КВАТИРКУ ЗАЧИНИТИ.

 З ГОРИЗОНТУ, де дорога,

 Суне хмара і ТРИВОГА

 Дощ по ВУЛИЦІ плющить

 Й пташенятко не ПИЩИТЬ.

 Хлопчик книжку взяв уважно

 І почав читать ВИРАЗНО

 Про БРИГАДИ ПАРТИЗАН

 І про їх воєнний план.

 Потім він піднявся вгору

 І пройшов по КОРИДОРУ.

 В кухні він поїсть умить,

 Зараз чайник ЗАКИПИТЬ.

 Взяв ЛИМОН і огірок,

 З АБРИКОСОМ ПИРІЖОК.

 Ще й цукерки згріб у жменю

 І поклав собі в КИШЕНЮ.

 Бо вже дощик перестав

 Й він на ВУЛИЦЮ помчав.

Пам’ятай!

Прислівники, написання яких треба запам’ятати: восени, влітку, взимку, навесні, вранці, ввечері, вдень, вночі, направо, наліво вгорі, внизу, щосекунди, щохвилини, щотижня, щороку, щомиті, вправо, вліво, посередині.

Вчитель вивішує і цей плакат, а потім учні пишуть вірш під диктовку і перевіряють написання слів.

 ВОСЕНИ, в чарівну днину,

 ВЛІТКУ, ВЗИМКУ, НАВЕСНІ

 Бережи себе, дитино,

 Будь уважна день при дні.

 ВРАНЦІ, як ідеш до школи,

 ВДЕНЬ, як всюди сонцеграй.

 ВВЕЧЕРІ, ВНОЧІ — ніколи

 Ти про це не забувай!

 Йдеш на інший бік дороги —

 Не біжи, не поспішай.

 Щоб прожити без тривоги,

 Добре правила вивчай.

 Глянь НАПРАВО і НАЛІВО.

 Як ніде машин нема.

 Йди на інший бік щасливо

 І тривожитись дарма.

 ПОСЕРЕДИНІ спинися,

 Щоб тебе покинув страх.

 ВПРАВО, ВЛІВО озирнися

 І долай спокійно шлях.

 ЩОСЕКУНДИ, ЩОХВИЛИНИ

 І ЩОДЕННО, і ЩОМИТЬ

 Пам’ятай, що ти людина

 І тобі в цім світі жить.

Вчитель. У кожній мові є свої труднощі, але рідна мова, як рідна ненька, вона близька і дорога, чарівна і барвиста, і саме тому вона найкраща, що попри всі труднощі ми її знаємо краще за інших, вміємо влучно висловити свої думки, передати власні почуття.

Плекай свою мову

Бесіда про рідну українську мову

Мета. Дати учням поняття про те, що рідна мова для кожної людини це те життєдайне джерело, звідки вона бере свою енергію, життєву силу, яка закладена віками, з покоління в покоління цілим народом, рідним краєм. Розвивати і збагачувати мову учнів, виховувати любов і гордість за рідну учкаїнську мову, бажання зберегти її чистоту і красу.

Матеріал для бесіди. Карта України, картини природи рідного краю, музика, пісні, які звучатимуть під час її проведення.

Звучить тихо спокійна музика, на її фоні учень читає слова.

 Я мислю мовою цією,

 Я нею змалку говорю,

 І рідною зову, своєю —

 Це, де завгодно, повторю.

 Моя чарівна, дивна мова,

 Хто перелічить в ній слова?

 Вона прекрасна і казкова,

 Весела, щира і жива.

 Вона державною вже стала,

 Але до волі довго йшла.

 Щоразу з попелу вставала...

 А скільки спалена була!

 На ноги інша б не сп’ялася,

 А українська знов жива!

 Нарешті стала, відбулася!

 Говорить, думає, співа!

Вчитель. Хто ми, діти? Якого роду-племені, де ми живемо з вами? (Відповіді учнів). Правильно. Ми — українці. У нас є своя вільна і незалежна держава — Україна, є рідна державна українська мова. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу. Народ наш завжди славився працелюбністю, щирістю, добротою і щедрістю, веселим характером а ще мелодійною і чарівною піснею. Бо завжди в Україні співали всі — дорослі і діти, навіть на старості літ пісня не сходила з вуст людини, бо з нею легше було жити, у ній можна було передати любов і тугу, щастя і радість, свої мрії і надії. Давайте послухаємо нашу рідну українську пісню. (Звучить в запису українська пісня). Гарна пісня, правда? Зразу настрій піднімається. Це наша рідна українська пісня. Яке чарівне звучання і рідні слова, зрозумілі і гарні, рідні. А рідною українською мовою людина не тільки розмовляє, але й мислить, думає. І, навіть, коли людина знає багато мов, вміє розмовляти ними, то мислить вона завжди тільки рідною, одною. І земля українська дуже древня, така ж древня і наша мова. Досліджено ученим М. Красуським, поляком за походженням, який знав кілька мов і міг об’єктивно й достовірно застосувати метод порівняльної лінгвістики, ще в 1880 році довів, що українській мові щонайменше 7 тисяч років. А відомий сучасник лінгвіст і педагог І. Ющук, також на основі порівняльної лінгвістики, аналізу пам’яток матеріальної і духовної культури українців, науково обгрунтував, що вона існувала на території нинішньої України не менш як три тисячі років тому.

Незаперечним фактом є те, що українська мова дуже древня, про це доводять видатні мовознавці Л. Булахов, А. Кримський, О. Потебня, О. Шахматов у своїх працях.

Мова не стоїть на місці, вона збагачується новими словами, змінюється, у ній відображені національні особливості українського народу, його світосприйняття і світорозуміння, свій спосіб мислення. І хоч мова наша дуже древня, та сьогодні вона чарівна і дорога, а, особливо, нам, українцям, бо ж нам вона найрідніша, найдорожча, тут наше коріння, тут наш рід і ми взяли початок на цій чарівній землі, яка дала нам силу і щастя жити.

Мабуть тільки ця земля, земля нашої України могла народити таку дивну, чарівну і мелодійну мову. Погляньте, діти, на ці краєвиди, на цю земну красу! Тут є гори і долини, ліси і степи, повноводні ріки, сині озера і моря. Тут несказанно чарівні літні ночі і висока синява неба, незабутні заквітчані поля і казковий ліс. Давайте подивимось на дивовижні картини природи і ви зрозумієте, чому така красива наша рідна мова. Мабуть тому, що у нашому краю живе сама краса і казка. (Діти розглядають картини природи, звучить музика).

У кожного народу своя є мова, вона для них найрідніша і найдорожча, кожен народ має право нею думати і розмовляти. Бо ж доки є мова у народу, є і сам народ, а не стане мови, не буде й народу, тому що мова є основною ознакою національності. Кожному дорога своя мова: полякові — польська, болгарину — болгарська, чехові — чеська, французові — французька, а українцеві — українська. І кожен про свою мову скаже, що вона найкраща, бо для нього вона найрідніша, він вперше її почув від матері та батька, вперше її зрозумів, назвав всі предмети і явища, свої почуття і мрії рідною мовою, тому й залишиться вона у серці на все життя. Кожна людина має право розмовляти і мислити рідною мовою. Так і кожна країна має право на державну мову. Але не так було в Україні. Чарівна родюча земля здавна приваблювала до себе завойовників, кожен раз хтось нападав на Україну з метою її привласнити і панувати на ній, бо ж тут і клімат прекрасний, і чорноземи багаті та родючі, і краєвиди казкові... От і завойовували, а українці падали у кривавій боротьбі за свою землю і ставали деревами і квітами. Протягом віків відстоював народ свою землю, коли перемагали, то знову розквітала культура, мова, злітала вгору радісна пісня, піднімалась наука. А коли програвали грізні битви — все занепадало, бо завойовники несли свою культуру, свою мову, свою владу і нав’язували її українцям. Важко було зберегти щось своє, але український народ плекав свою рідну мову у піснях, баладах, казках та усній творчості і передавав від роду до роду, щоб не загинула і як дорогоцінний скарб проносив через усі тортури, які випали на долю рідної мови.

270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, щоб не піднімав голову, а був покірним рабом без мови, без пісні, без думки.

1720 рік — указ Петра І про заборону в Україні друкувати книги українською мовою, вилучення з церковних книг текстів, написаних українським «наріччям».

1729 рік — наказ про переписання з української мови на російську всіх державних постанов і розпоряджень.

1753 рік — указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії — першому вищому навчальному закладі східних слов’ян.

1769 рік — заборона Синодом Російської православної церкви друкування та використання українських букварів.

1775 рік — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1817 рік — закриття Києво-Могилянської академії.

1817 рік — постанова урядової комісії Польщі про викладання в західно-українських школах тільки польською мовою.

1847 рік — розгром Кирило-Мефодіївського братства, нове переслідування української мови, культури.

1862 рік — закриття недільних безплатних шкіл для дорослих, організованих передовою інтелігенцією України.

1863 рік — заборона видання книг українською мовою — циркуляр міністра внутрішніх справ Росії Валуєва: «Никакого малороссийского языка нет и быть не может, наречие их, употребляемое простонародьем, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши».

1876 рік — заборона ввезення українських книг з-за кордону, заборона друкування текстів українських пісень, українського театру.

1881 рік — указ про дозвіл друкувати окремі сценічні твори українською мовою, але російським правописом. На місцеву владу покладався обов’язок контролювати публічне виконання українських пісень, дозволених цензурою.

1888 рік — указ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

1895 рік — заборона українських книг для дітей.

1908 рік — указ Сенату Російської імперії, яким визнано культурну і освітню діяльність в Україні шкідливою.

Це тільки деякі з указів царської Росії. Але за радянських часів їх було теж дуже багато, так:

1933 рік — телеграма Сталіна на Україну про припинення тут «українізації».

1938 рік — постанова «Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», унаслідок чого почалося масове закриття українських шкіл і переведення їх на російськомовні.

1958 рік — внесення до законодавства положення про «вільний вибір» мови навчання, про вивчення за бажанням учнів і батьків, окрім російської, іншої мови.

1970 рік — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою і тільки в Москві.

1978 рік — постанова про посилене вивчення і викладання російської мови та літератури.

1983 рік — постанова про посилене вивчення російської мови, поділ класів на групи у національній школі та підвищення зарплати вчителям російської мови.

1989 рік — постанова про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».

1990 рік — «Закон про мови народів СРСР», де російській мові надається статус офіційної...

Отож, погляньте, скільки тортур, знущань зазнала рідна українська мова. Жодна б інша не витримала такого тиску, пропала б, канула б у вічність, а українська мова — живе! Вона сьогодні стала державною, вона звучить у світі, її слухають інші народи. Наша мова і пісня летить над світом і чарує тисячі людей своєю щирістю, гріє любов’ю і теплом, голубить ніжною ласкою і живе вільно, радісно, оновлюється і збагачується.

Тільки дуже шкода, що багато українців забули цю красиву і лагідну мову, не користуються нею у повсякденному житті, бо змалечку виривали рідну мову з серця, знущались з тих, хто хотів нею розмовляти і люди звикали до чужої мови, хоч засвоїти ту, чужу, було і важко, і не дуже хотілось, але що було робити, коли навколо тебе всі розмовляють не так, як ти, а з тебе сміються... От і сталось так на частині території України, що люди втратили рідну мову, немов дорогоцінний скарб, а повернутись назад ... знайти його... Як? Хтось знайде, а хтось — ні. Втрачені роки хіба можна ось так відразу повернути?

А ви сьогодні, вільні діти вільної України, — боріться за свою мову, не давайте себе збити з дороги тим, у кого замість серця камінь, не йдіть на повідку у людей бездуховних, цинічних, бездушних. Хіба вони патріоти своєї держави? Ні! Вони прагнуть влади для себе і нічого не зроблять для народу, якщо, навіть, мови зреклися, то що вони можуть дати вам, молодим?

 А мова хай живе, нехай серця нам гріє.

 Багатою йде в світ і завжди молодіє.

 Бо в нас вона одна — чарівна, світанкова,

 І древня, й молода — велика наша мова.

Вчитель. Діти, ви бачите, яких тортур зазнала українська мова, але сьогодні вона живе, закликає любити свою Україну і народ, який проживає на її території. Як ви ставитесь до української мови? (Відповіді дітей).

Якою мовою ви розмовляєте в школі і поза школою, чому? (Відповіді дітей).

Як ви вважаєте, легка чи важка українська мова для вивчення? Чим можете довести своє твердження? (Відповіді дітей).

Як ви гадаєте, чи мова виховує людину? Доведіть свою думку.

Діти. Українські прислів’я доводять, що мова виховує людину, наприклад:

«Слово не горобець, випустиш, не спіймаєш». Це говорить про те, що треба завжди добре подумати, що маєш сказати, щоб не образити і не скривдити людину, а це дуже важливо.

«Розумний слова побоїться, а дурневі і батіг не допоможе». Це прислів’я каже про те, що мова виховує. А розумна людина завжди прислухається до слів, до порад.

«Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже». Прислів’я засуджує тих, хто говорить без пуття, бо якщо хочеш щось сказати, то треба бути переконаним у своїй правоті і знати, що коли казати. Це правила поведінки.

«Розумній голові досить дві слові». Це прислів’я розказує, що розумного легко виховувати словами, тому що він їх розуміє і старається одразу виправитись та зробити все правильно.

«Хліб-сіль їж, а правду ріж». Прислів’я вчить говорити правду в очі, не боятися цього. Це виховує людину сміливою, мужньою.

«Вмій жартувати, та знай, коли перестати». Прислів’я закликає знати міру в жартах, бо коли вони доречні, то всім весело, а коли ні, то треба припинити. Це виховує в людині стриманість, відчуття міри.

«Правда світліша за сонце», «Топчи правду в калюжу, а вона все чиста буде». Прислів’я закликає говорити завжди правду, бо «Правда в огні не горить і в воді не тоне», вчить бути чесним, правдивим і мудрим, хоч правда, часом, очі коле.

«Умій сказати, умій і змовчати». Вчить, коли треба говорити, а коли й зупинитись.

«Гостре словечко коле сердечко». Це коли дотепне і правдиве слово ставить людину на місце. Виховує справедливість і бажання бути дотепним, коли це доцільно.

«Вода все сполоще, а злого слова — ні». Прислів’я вчить людину не говорити ніколи злих і поганих слів нікому, бо «Слово не стріла, а глибше ранить». І колись тобі стане соромно за погане слово, але назад не повернеш.

«Не роби з писка халяву». Це застерігає кожного з нас, щоб з твого рота не вилітали нікчемні і пусті слова.

«Від солодких слів буває гірко». Не треба ніколи лестити, говорити не те, що думаєш, бо настане час і людина гірко розчарується в тому, що ти казав. І ким ти станеш в її очах?

«Добре слово краще, ніж гроші». Кожна людина знає ціну грошам, але добре, тепле, щире слово може принести радість, розраду, щастя. Тому говоріть людям добрі, теплі, щирі слова.

«Довгим язиком тільки полумиски лизати». Ніколи не засуджуй нікого, не говори про людину погано, не вчись бути «язикатою Хвеською» — це так погано.

Вчитель. Ось ми і розібралися з тим, як мова виховує. Кожне слово несе в собі заряд певних позитивних або негативних емоцій, тому зі словами треба бути дуже обережним. Культуру людини можна пізнати по її мові, як вона говорить, як запитує та відповідає. Мова людини — це показник її вихованості, культури, розуму і мудрості. Тому старайтесь, діти, вивчити рідну мову так, щоб розмовляти нею правильно, красиво, вишукано. Українська мова того варта! Будьте терплячими і наполегливими в оволодінні українською мовою, любіть і плекайте її, бо ви патріоти своєї Вітчизни, ви громадяни вільної України, а це означає, що ви її народ, а народ без мови — не народ, а просто юрба, яку можна знищити, поневолити...